Кіторинус Шарпа

Кіторинус Шарпа (Kytorhinus sharpianus) належить до родини зернівок (Bruchidae), що є небезпечними шкідниками бобових культур. Це жук невеликого розміру, довжина тіла якого зазвичай становить 3–4 міліметри.

Зовнішній вигляд імаго характеризується овальним тілом, яке густо вкрите волосками сірого або бурого відтінку. Голова жука частково втягнута в передньоспинку, що є характерною анатомічною ознакою для представників цієї групи комах.

Личинка, що розвивається всередині насіння, є типовою для зернівок: вона білого кольору, безнога, має вигнуту форму тіла. Весь цикл розвитку личинки, включно з заляльковуванням, відбувається у закритому просторі всередині насінини.

Яйця комах мають видовжену форму та міцно закріплюються самками на поверхні бобів за допомогою спеціального клейкого секрету. Це захищає потомство від несприятливих погодних умов та випадкового механічного пошкодження.

Для визначення виду в лабораторних умовах ентомологи досліджують особливості будови геніталій, оскільки зовнішні морфологічні ознаки можуть бути схожими на інші види роду Kytorhinus, що мешкають у схожих екосистемах.

Основною ціллю для живлення Kytorhinus sharpianus є насіння багатьох дикорослих та культурних бобових рослин. Личинка є внутрішнім шкідником, який виїдає внутрішню частину зерна, порушуючи його цілісність.

Шкідник пошкоджує зародок та поживну тканину (ендосперм), внаслідок чого насіння втрачає свою схожість та стає непридатним для посіву. Це створює серйозні проблеми для агрономів, які займаються насінництвом.

Окрім втрати врожайності, пошкоджене насіння значно втрачає товарну якість. Знижується вага зерна, його харчова цінність, а також підвищується ризик зараження продукції грибковими захворюваннями під час зберігання.

У місцях пошкодження насіння виникають отвори, через які до продукції проникають пліснява та інші патогени. Це може призвести до псування значних обсягів продукції, що зберігається в закритих складах без належного контролю.

Масове поширення шкідника на полях може призвести до втрати значної частини врожаю, оскільки личинки розвиваються непомітно, і до моменту виявлення шкода вже завдана всій партії насіннєвого матеріалу.

Активність імаго розпочинається навесні, коли температура повітря стабілізується на рівні, достатньому для виходу жуків із місць зимівлі. Найчастіше цей період припадає на фазу цвітіння бобових культур.

Самки активно шукають зав'язі та боби, на які вони відкладають яйця. Процес розмноження триває протягом усього літа, забезпечуючи безперервний життєвий цикл шкідника у сприятливих умовах.

Личинки, що відродилися, швидко проникають всередину насінини, де проводять більшу частину свого життя до моменту перетворення на дорослу комаху. Розвиток однієї генерації займає певний час, залежно від температурного режиму навколишнього середовища.

Дорослі жуки осінню залишають місця живлення та шукають укриття для зимівлі. Найчастіше вони ховаються в рослинних рештках, у верхніх шарах ґрунту або в місцях зберігання врожаю, де температура є відносно стабільною.

Весняне відновлення активності залежить від кліматичних особливостей регіону та швидкості прогрівання ґрунту. Відсутність належного контролю в цей період сприяє швидкому заселенню полів новою генерацією шкідників.

На ранніх стадіях зараження на поверхні бобів можна виявити ледь помітні кладки яєць. Вони виглядають як крихітні світлі плями, які іноді можна прийняти за краплі смоли або пилок.

Пізніше, коли личинка починає харчуватися всередині, насіння зовні виглядає цілим, проте при уважному огляді можна побачити потемніння шкірки. Це місце проникнення личинки, яке згодом перетворюється на невелику ранку.

Найбільш виразною ознакою є поява круглих отворів на насінні, які свідчать про те, що дорослий жук уже вилетів назовні. Пошкоджені зерна стають легкими, порожніми всередині та мають неприємний присмак.

При струшуванні заражених бобів може спостерігатися специфічний звук. Крім того, наявність екскрементів та залишків життєдіяльності личинок всередині зерна є критичним показником якості продукції.

• Наявність круглих отворів на поверхні бобів.
• Зниження маси 1000 насінин.
• Наявність пилу та залишків тканин рослин у місцях зберігання.

Головним заходом боротьби є агротехнічний контроль, що включає дотримання сівозміни. Не слід вирощувати бобові на одній площі декілька років поспіль, щоб розірвати цикл розвитку шкідника.

Зяблева оранка дозволяє знищити значну частину личинок та дорослих особин, що готуються до зимівлі. Перевертання пласта ґрунту обмежує можливість виживання шкідника в холодний період.

Використання інсектицидів дозволено лише у разі критичного перевищення економічного порогу шкідливості. Обробки варто проводити в період цвітіння та формування бобів для знищення імаго до моменту відкладання яєць.

Зберігання врожаю повинно здійснюватися у приміщеннях, де проведена дезінсекція. Важливо підтримувати низьку вологість насіння, оскільки це обмежує можливості для розвитку личинок у зерносховищах.

Сортування насіння та очищення зерна від домішок дозволяє видалити заражені боби ще до закладання на тривале зберігання. Це значно знижує ризик поширення шкідника в наступному сезоні.