Альгаробіус Боттімера

Альгаробіус Боттімера Algarobius bottimeri належить до родини жуків-зернівок Bruchidae, що входять до ряду твердокрилих Coleoptera. Це вузькоспеціалізований шкідник, адаптований до живлення насінням рослин роду Prosopis.

Дорослі особини мають типову для зернівок форму тіла, зазвичай коричневого забарвлення з темними плямами на надкрилах. Довжина тіла жуків становить приблизно 3–5 мм.

Личинки шкідника мають білуватий колір, серпоподібно вигнуте тіло та редуковані ноги. Вони ведуть прихований спосіб життя, розвиваючись виключно всередині насінини.

Самки відкладають яйця безпосередньо на поверхню дозріваючих бобів. Місця кладок часто вкриті захисними виділеннями, що твердіють і утворюють надійний кокон.

Ідентифікація виду в польових умовах є складною через прихований спосіб життя, тому для точного визначення необхідно застосовувати лабораторні методи аналізу генітальних структур.

Основним об'єктом живлення альгаробіуса Боттімера є насіння дерев роду Prosopis. У регіонах розповсюдження шкідник здатен знищити значну частину врожаю насіння.

Шкідливість полягає в тому, що личинки виїдають вміст насінини, повністю руйнуючи зародок та ендосперм. В одній насінині може розвиватися одна або кілька особин.

При масовому розмноженні шкідник знищує насіннєвий фонд, що унеможливлює природне відновлення популяції рослин-господарів у дикій природі.

Збитки також є значними для розплідників, що займаються вирощуванням декоративних видів Prosopis, оскільки схожість пошкодженого матеріалу падає до критичних показників.

Окрім прямого знищення насіння, діяльність шкідника сприяє розвитку вторинних інфекцій, викликаних грибковими спорами, які проникають крізь отвори, зроблені жуками.

Життєвий цикл альгаробіуса Боттімера тісно пов'язаний з фенологією рослини-господаря. Розмноження починається в період дозрівання плодів мескітового дерева.

В умовах теплого клімату шкідник здатен давати кілька поколінь протягом одного вегетаційного періоду, якщо насіння залишається на дереві або на ґрунті.

Активність імаго зростає при настанні стійких високих температур, що збігається з фазою достигання бобів Prosopis.

Зимуюча стадія шкідника — личинка або лялечка, що знаходиться всередині опалих бобів. Навесні з них виходять жуки нового покоління.

Тривалість генерації залежить від температурного режиму: у спекотне літо цикл розвитку одного покоління може скорочуватися до кількох тижнів.

Першою ознакою зараження є дрібні округлі яйця, прикріплені до поверхні дозрілих стручків. Вони стають добре помітними при ретельному огляді.

Наявність круглих вихідних отворів на поверхні бобів свідчить про те, що жук уже залишив насінину і завершив свій цикл розвитку.

При розрізанні бобів виявляються характерні порожнини в насінні, заповнені екскрементами личинок та залишками рослинних тканин.

Зниження маси насіння та зміна його кольору на більш темний також є непрямими ознаками високого рівня заселеності шкідником.

При сильному зараженні під час струшування стручків можна почути характерний «гримлячий» звук, спричинений переміщенням пошкодженого насіння всередині оболонки.

Для контролю чисельності застосовуються агротехнічні методи, зокрема збір та знищення опалих плодів до моменту виходу імаго з насіння.

У складських приміщеннях ефективною є фумігація насіннєвого фонду спеціалізованими інсектицидами, дозволеними для обробки запасів.

Біологічний контроль передбачає використання природних ентомофагів — паразитичних наїзників, які заражають личинок зернівок всередині насіння.

Холодова обробка насіння при від'ємних температурах дозволяє знищити приховані стадії розвитку шкідника без застосування хімічних препаратів.

Важливим елементом захисту є карантинний контроль, що запобігає ввезенню заражених плодів Prosopis із регіонів, де цей шкідник розповсюджений масово.