Казарка плодова

Казарка плодова (Rhynchites bacchus) належить до родини Трубкокрути (Attelabidae), ряд Твердокрилі. Це жук довжиною 4–6,5 мм, який має характерний золотисто-пурпуровий відлив із металевим блиском.

Тіло комахи густо вкрите сірими волосками, що надає йому певної «оксамитовості». Головотрубка довга, характерна для представників родини довгоносиків.

Личинка казарки має біле забарвлення, вигнуту форму, безнога, з коричневою головою. Її розвиток відбувається переважно всередині плодів, що впали.

Комахи зимують у стадії імаго в ґрунті або під опалим листям. Навесні, коли температура ґрунту піднімається вище +10°C, вони починають виходити на поверхню.

Цикл розвитку становить одне покоління на рік. Після спарювання самка відкладає яйце в плід і підпилює плодоніжку, що призводить до опадання зав’язі.

Найбільшої шкоди казарка завдає яблуні, груші, сливі та абрикосу. Пошкоджені плоди стають непридатними для зберігання та споживання, швидко загниють.

Жуки пошкоджують бруньки, виїдаючи в них отвори, що призводить до зниження кількості квіток і загального ослаблення плодового дерева.

Навесні дорослі особини активно живляться бутонами та молодими зав’язями. Це провокує масове осипання майбутнього врожаю ще на початкових стадіях.

Личинки, розвиваючись усередині плодів, виїдають насіння та м’якоть, що робить плід викривленим, з твердими наростами пробкової тканини.

Значна частина врожаю може бути втрачена через розвиток плодової гнилі, яка потрапляє в місця проколів, зроблених жуками під час живлення.

Вихід жуків з місць зимівлі починається рано навесні, паралельно з набряканням бруньок. Пік активності припадає на фазу цвітіння яблуні.

Вдень комахи ведуть активний спосіб життя, перелітають між деревами, живляться та спаровуються. При зниженні температури ховаються у затишні місця.

Період яйцекладки триває досить довго — від моменту розпускання бруньок до формування зав'язі розміром з горіх. У цей період важливо провести захисні заходи.

Влітку активність жуків дещо знижується, проте вони продовжують завдавати шкоди, вигризаючи заглиблення в плодах, що вже дозрівають.

З настанням осені комахи переходять у стан спокою і зариваються в ґрунт на глибину до 15 см для успішної зимівлі до наступної весни.

На бруньках та молодому листі з'являються дрібні, чітко виражені отвори. Такі бруньки згодом засихають, не даючи квітів або пагонів.

Масове опадання зав'язі в травні є ключовим сигналом про наявність шкідника. Підпиляні плодоніжки вказують на активність самок казарки.

На плодах з'являються характерні темні плями з ділянками пробкової тканини. Це наслідок загоєння ран, зроблених жуками під час харчування.

Під час струшування дерев вранці спостерігається падіння жуків. Якщо комахи завмирають при падінні — це впевнена ознака присутності казарки.

Наявність личинок всередині опалих плодів, які швидко темніють і стають джерелом гнилі, є завершальною стадією пошкодження в саду.

Збір та знищення падалиці — це найважливіша санітарна процедура, яка перериває цикл розвитку личинок і зменшує кількість жуків у наступному сезоні.

Осіннє перекопування ґрунту в пристовбурних колах дозволяє знищити значну частину імаго, що готуються до зимівлі на глибині.

Використання ловчих поясів на стовбурах заважає жукам підніматися до крони дерев навесні, що допомагає частково захистити бруньки.

Обприскування інсектицидами в період до цвітіння та безпосередньо після нього є найбільш ефективним способом контролю чисельності шкідника.

• Регулярне розпушування ґрунту під кронами.
• Видалення хворих та засохлих гілок.
• Використання біологічних інсектицидів.
• Сприяння залученню комахоїдних птахів у сад.