Фаланги (Solpugidae)
Систематичне положення: Фаланги (лат. Solpugidae) належать до ряду сольпуг, який входить до класу павукоподібних. Ці організми є типовими мешканцями посушливих регіонів та пустель, проте в умовах інтенсивного землеробства вони можуть зустрічатися на сільськогосподарських угіддях, створюючи певні незручності для персоналу та догляду за посівами.
Вміст розділу
Фаланги (Solpugidae)
Культури, що пошкоджуються: Хоча фаланги не є фітофагами в класичному розумінні, вони можуть опосередковано шкодити овочевим, баштанним та зерновим культурам. У процесі пересування або будівництва нір вони механічно травмують кореневу систему, стебла та листя, що в подальшому може стати "воротами" для інфекційних захворювань рослин.
Біологія та цикл розвитку: Життєвий цикл фаланг характеризується неповною метаморфозою. Самки відкладають яйця в нори, де розвиток молодих особин проходить кілька стадій линьки. Це дуже активні хижаки, які полюють на інших комах у нічний час, а вдень ведуть прихований спосіб життя, уникаючи прямого сонячного світла та надмірної сухості.
Характер пошкоджень та шкодочинність: Основна шкода полягає у механічному пошкодженні тканин молодих рослин потужними хеліцерами. В умовах щільних посадок, де фаланги будують свої нори, спостерігається часткова загибель сходів через руйнування ґрунтового горизонту навколо коренів. Окрім того, їхній вигляд та поведінка можуть негативно впливати на виконання польових робіт працівниками.
Заходи захисту: Системний підхід до контролю чисельності фаланг базується на агротехнічних методах, що зменшують їхній ареал проживання на полях:
- Очищення міжрядь від бур'янів та пожнивних решток, які слугують схованками.
- Якісний обробіток ґрунту (дискування, глибока оранка) для руйнування нір.
- Контроль рівня зволоженості ґрунту, що робить умови менш придатними для розмноження.
- Використання механічних бар'єрів навколо цінних ділянок у теплицях.