Сольпуга буронога

Сольпуга буронога, що належить до ряду фаланг (Solifugae), є досить великим павукоподібним, яке за сприятливих умов може досягати 7 см у довжину. Вона має масивне тіло та потужні хеліцери, які зовні нагадують клешні краба.

Тіло вкрито густими щетинками, які допомагають сольпузі відчувати вібрації ґрунту. Колір покривів переважно бурий або жовтувато-коричневий, що дозволяє їй ефективно ховатися в піщаному ґрунті.

Цей вид веде переважно нічний спосіб життя. Вдень вони знаходяться у глибоких норах або під органічними рештками, що ускладнює їх виявлення під час денних оглядів посівів.

Біологічний цикл включає розвиток без стадії лялечки, тому молоді особини за зовнішнім виглядом схожі на імаго, що сприяє їх швидкій адаптації до умов середовища.

Сольпуга є надзвичайно швидкою істотою, яка завдяки довгим ногам пересувається по поверхні ґрунту з великою швидкістю, що характерно для більшості представників родини Solpugidae.

Шкідливість сольпуги буроногої полягає переважно у механічному пошкодженні підземних органів рослин. Вона не є фітофагом, але риття нір порушує кореневу систему овочевих та технічних культур.

Найбільш вразливими є сходи, які мають ніжні корені, що легко пошкоджуються під час руху павукоподібного під шаром ґрунту.

Внаслідок пошкодження коріння рослини стають вразливими до проникнення патогенних грибів та бактерій, що призводить до в'янення та загибелі окремих кущів на полі.

Особливо помітна шкода на ділянках з пухким піщаним ґрунтом, де сольпугам найлегше створювати систему ходів та камер для розмноження.

Незважаючи на шкоду, сольпуги поїдають велику кількість шкідливих комах, тому їх слід розглядати не лише як загрозу, а й як елемент природного контролю чисельності інших шкідників.

Сезонна поява сольпуг припадає на період підвищення температурного режиму, починаючи з пізньої весни. Вони віддають перевагу сухим та теплим умовам, що характерно для степових зон.

Літній період є часом найвищої активності, коли особини виходять на полювання та займаються пошуком партнерів для спарювання. Саме в цей час вони частіше за все трапляються агрономам.

Восени активність помітно падає. Зі зниженням температури ґрунту фаланги заглиблюються в нижні шари ґрунту або займають стабільніші за температурним режимом сховища.

Зимують сольпуги у фазі імаго або німф, перечікуючи холодний період у стані фізіологічного спокою, тому ранньою весною ризик їхнього впливу на посіви мінімальний.

Агрономічний моніторинг доцільно проводити у нічні години протягом червня та липня, коли спостерігається пік чисельності популяції на полях.

Заходи контролю проти сольпуги буроногої мають базуватися на методах агротехніки, оскільки використання отрутохімікатів є недоцільним через високу роль фаланг як ентомофагів.

Глибока зяблева оранка дозволяє зруйнувати зимувальні камери та знизити загальну чисельність популяції на полі перед початком весняних робіт.

Боротьба з бур'янами у міжряддях зменшує кількість природних притулків, куди сольпуги ховаються від денного сонця, що змушує їх залишати оброблювані ділянки.

У випадках масового розмноження в теплицях або на критичних ділянках розплідників можна застосовувати бар'єрні методи захисту, які перешкоджають пересуванню особин між грядками.

Слід уникати створення великих скупчень рослинних решток біля посівів, оскільки саме вони є найкращим місцем для життя сольпуг та їхнього розмноження.