Сольпуга

Сольпуги, відомі як фаланги, є представниками класу павукоподібних, ряд Solifugae. Вони мають характерний зовнішній вигляд з потужними щелепами, що нагадують клішні.

Тіло істоти вкрите численними волосками, воно складається з головогрудей та членистого черевця. Наявність восьми швидких ніг дозволяє їм пересуватися дуже стрімко.

У сольпуг відсутні отруйні залози, що відрізняє їх від отруйних павуків. Їхньою головною зброєю є механічна сила потужних щелеп, якими вони розривають здобич.

Розміри тіла коливаються від кількох міліметрів до значних 7 сантиметрів, залежно від виду та умов середовища, в якому розвивалася особина.

Забарвлення переважно жовтувато-буре, що забезпечує їм ідеальне маскування на поверхні ґрунту під час нічного полювання.

Важливо усвідомити, що сольпуга не належить до фітофагів. Вона є активним хижаком, тому рослини не входять до її раціону харчування.

Культурні рослини не отримують ніяких пошкоджень від сольпуг, оскільки ці істоти не гризуть коріння, не їдять листя та не висмоктують сік з плодів.

Навпаки, фаланги можуть приносити користь агроценозу, поїдаючи велику кількість інших шкідливих комах, що живуть у ґрунті або на його поверхні.

Єдиною небезпекою може бути випадкове механічне пошкодження паростків під час риття нори, але такі випадки носять поодинокий та випадковий характер.

Отже, в агрономічній практиці сольпуга розглядається як корисний або нейтральний елемент фауни, а не як об'єкт для боротьби.

Активність цих істот безпосередньо залежить від температурного режиму. У літній період, особливо вночі, вони виходять на поверхню для полювання.

Пік активності спостерігається у теплу пору року, коли прогрівається ґрунт і з'являється велика кількість комах-корма, якими харчуються фаланги.

Взимку сольпуги стають малоактивними, перечікуючи несприятливі умови глибоко в норах, де температура залишається відносно стабільною.

Весняний період характеризується виходом молодих особин на поверхню та розселенням їх по території, що може супроводжуватися підвищенням їхньої кількості.

У посушливі періоди сольпуги шукають більш зволожені ділянки, що часто змушує їх наближатися до людських осель або до зрошуваних полів.

Спеціалізовані методи захисту рослин від сольпуг не застосовуються, оскільки вони не є шкідниками сільськогосподарських культур.

Якщо потрібно обмежити їх появу поблизу споруд, найкращим методом є прибирання сміття, залишків дощок та каміння, що слугують укриттям.

Підтримання порядку на ділянці та регулярний догляд за ґрунтом створюють умови, непридатні для постійного проживання фаланг.

Механічні перешкоди, такі як дрібнокоміркові сітки, є достатньо ефективними для захисту господарських будівель від проникнення цих павукоподібних.

Застосування інсектицидів на ділянці веде до скорочення популяції сольпуг, проте це має розглядатися як побічний ефект від загальної боротьби з іншими комахами.