Совки (Noctuidae)
Совки (родина Noctuidae, ряд Лускокрилі) — це велика група нічних метеликів, гусениці яких є одними з найнебезпечніших багатоїдних шкідників у сільському господарстві. Дорослі комахи зазвичай мають непоказне забарвлення у сіро-коричневих тонах, що сприяє маскуванню вдень.
Вміст розділу
Тіракола плагіата
Tiracola plagiata
Токійська озима совка
Agrotis tokionis
Токійська совка
Trachea tokiensis
Толера
Tholera
Трав'яна совка
Spodoptera cilium
Трихордестра
Trichordestra
Тростинкова совка
Phragmatiphila
Тютюнова совка
Chloridea virescens
Фельція реплета
Feltia repleta
Фінська совка
Actebia fennica
Флогофора
Phlogophora
Флоксова совка
Heliothis phloxiphaga
Флоридська папоротева совка
Callopistria floridensis
Хлоридея
Chloridea
Хлоридея субфлекса
Chloridea subflexa
Хлоридея тергеміна
Chloridea tergemina
Хлорідея малахітова
Chloridea molochitina
Хмілева совка
Hydraecia immanis
Хорізагротіс
Chorizagrotis
Церяптерикс
Cerapteryx
Цибулева совка
Gortyna borelii
Циррія лимонна
Tiliacea citrago
Черниця соснова
Panthea coenobita
Чорнозначна совка
Autographa nigrisigna
Шалфейна совка
Heliothis peltigera
Шар-совка
Amphipyra
Швейцарська совка
Rhyacia helvetina
Ширококрила совка
Agrotis fimbria
Широкосмугова совка
Spodoptera latifascia
Шотландська совка волохата
Scotogramma hirsuta
Товари розділу · 12
Совки (Noctuidae)
Гусениці совок проходять кілька етапів розвитку (зазвичай 6 вікових груп). Вони мають масивне тіло, часто гладке або з рідкими волосками, та характерний візерунок у вигляді смуг чи плям на спинній частині. Під час небезпеки вони часто згортаються у щільне кільце.
Життєвий цикл більшості видів охоплює стадії яйця, личинки, лялечки та імаго. Зимують вони переважно в ґрунті у вигляді лялечки або гусениць старших віків, що забезпечує високу виживаність у зимовий період.
Найвідомішими представниками є озима, капустяна, гамма та бавовникова совки. Головна особливість усіх видів — надзвичайна плодючість самок, які відкладають сотні яєць на нижню сторону листків або у верхній шар ґрунту.
Класифікація всередині родини ґрунтується на особливостях жилкування крил і будові ротових органів гусениць, що є ключовим для правильної ідентифікації виду в лабораторних умовах.
Совки — це багатоїдні шкідники, які пошкоджують майже всі сільськогосподарські культури. У зоні ризику знаходяться зернові колосові, кукурудза, цукровий буряк, соняшник, овочеві культури та декоративні рослини.
Характер пошкоджень сильно залежить від виду шкідника. Підгризаючі совки ведуть прихований спосіб життя, перегризаючи стебла молодих рослин біля самої поверхні ґрунту, що призводить до зрідженості посівів.
Листогризучі види об'їдають листкову пластинку, залишаючи іноді лише грубі жилки, що суттєво знижує фотосинтетичну активність рослин та сповільнює їх розвиток. Деякі види здатні проникати всередину плодів, наприклад, томатів або качанів кукурудзи.
Шкодочинність гусениць совок спричиняє серйозні економічні втрати, адже при масовому розмноженні вони здатні знищити 50–80% врожаю окремих культур за короткий час.
Додаткова шкода полягає в пошкодженні тканин, що відкриває шлях для розвитку вторинних інфекцій, таких як грибкові та бактеріальні хвороби, що поширюються через рани на рослинах.
Літ метеликів більшості видів совок починається в травні і триває до початку осені. Інтенсивність льоту тісно пов'язана з погодними умовами: помірне тепло та вологість сприяють активному розмноженню.
Найвища шкодочинність гусениць спостерігається під час формування сходів навесні та у фазі наливу плодів чи качанів влітку. Феромонні пастки дозволяють агрономам точно визначати періоди початку льоту метеликів.
Розвиток поколінь залежить від фенологічних фаз росту культур. За сприятливих умов багато видів здатні давати два або три покоління за сезон, що значно ускладнює контроль.
Восени відбувається міграція гусениць у глибші шари ґрунту для заляльковування та підготовки до діапаузи, що робить їх недоступними для багатьох методів обробки.
Моніторинг чисельності шкідника у критичні фази розвитку рослин є вирішальним фактором для ухвалення рішення щодо застосування захисних заходів.
Першою ознакою появи совок часто є наявність «вікон» або наскрізних отворів у листках. При огляді нижньої сторони листка можна помітити кладки яєць.
Про присутність підгризаючих совок свідчить раптове в'янення окремих рослин у полі. Якщо розкопати ґрунт біля в'янучої рослини, можна знайти гусеницю, скручену в кільце.
Характерною ознакою є екскременти гусениць, які накопичуються на листках або поверхні ґрунту під ураженими рослинами. Вони виглядають як дрібні темні гранули.
На кукурудзі або томатах ознакою зараження є отвори в качанах чи плодах, заповнені екскрементами, навколо яких часто розвиваються гнилі.
Використання світлових пасток або феромонних моніторів у нічний час дозволяє вчасно виявити масовий приліт метеликів і попередити нашестя гусениць.
Система захисту від совок має бути комплексною і включати агротехнічні, біологічні та хімічні методи впливу на популяцію.
Агротехнічні заходи передбачають глибоку зяблеву оранку, яка виносить лялечок на поверхню, де вони гинуть від морозів або хижаків, а також ретельне знищення бур'янів.
Біологічний метод базується на використанні ентомофагів, таких як трихограма, що паразитує на яйцях совок, ефективно знижуючи чисельність шкідника без застосування отрутохімікатів.
Хімічний захист застосовується після досягнення економічного порогу шкодочинності. Використовуються інсектициди контактної, кишкової та системної дії в періоди максимальної активності гусениць молодших віків.
- Дотримання сівозміни.
- Просторова ізоляція полів.
- Використання біопрепаратів на основі Bacillusthuringiensis.
- Вчасна обробка посівів інсектицидами.