Яблунева медяниця

Яблунева медяниця Cacopsylla mali — це дрібна комаха з ряду напівтвердокрилих, що належить до родини листоблішок. Доросла особина досягає 3 мм у довжину, має розвинені задні ноги для стрибків.

Забарвлення імаго змінюється від світло-зеленого навесні до жовтуватого або коричневого влітку. Прозорі крила розташовані дахоподібно вздовж тіла, що є характерною ознакою виду.

Личинки медяниці мають плоску форму тіла та яскраве забарвлення — від жовтого до оранжевого на ранніх стадіях. Вони ведуть малорухливий спосіб життя, часто ховаючись у пазухах листків.

Яйця цього шкідника дуже дрібні, овальні, яскраво-оранжевого кольору. Вони щільно прикріплюються до кори пагонів яблуні, що забезпечує їм надійний захист взимку.

У процесі розвитку личинка проходить п'ять вікових стадій, поступово готуючись до метаморфозу. На кожній стадії вона виділяє липкий секрет, який покриває її тіло.

Шкідник спеціалізується на пошкодженні яблуні. Хоча медяниця може з'являтися на інших розоцвітих, найбільшої шкоди вона завдає саме промисловим яблуневим садам.

Найбільшої шкоди завдають личинки, які висмоктують сік із бруньок, що розпускаються, та молодих листків. Це викликає уповільнення росту пагонів та деформацію всієї вегетативної маси.

Через постійну втрату соків рослина виснажується. Це призводить до того, що бутони стають дрібними, жовтіють і нерідко опадають ще до моменту повного розкриття квіток.

Наявність солодкого секрету, який виділяють личинки, створює умови для розмноження сажистих грибів. Покриваючись чорним нальотом, листя перестає нормально фотосинтезувати.

Пошкоджені дерева втрачають здатність до нормального плодоношення. Врожайність суттєво падає, а плоди, що зав'язалися, можуть бути дрібними та нетоварного вигляду.

Зимують яйця на однорічних пагонах. Навесні, під час набухання бруньок, з них виходять личинки, які відразу починають активно живитися соком рослини.

Найактивніший період розвитку личинок збігається з фазою розпускання бруньок та початком цвітіння яблуні. Саме в цей час рослина найбільш вразлива до пошкоджень.

Дорослі особини з'являються наприкінці цвітіння. Вони активно розселяються садом, перелітаючи з гілки на гілку для живлення соком листя протягом усього літа.

Восени самки відкладають яйця, вибираючи затишні місця на корі біля бруньок. Це критичний етап підготовки до наступного сезону, від якого залежить чисельність популяції.

Цикл розвитку медяниці — моновольтинний, тобто дає лише одне покоління на рік. Це дозволяє ефективно планувати заходи боротьби в конкретні терміни.

Перша ознака — поява «медової роси» на бруньках. Це липкі краплі, які приваблюють мурах та стають середовищем для розвитку грибкових інфекцій.

Листя, що пошкоджене медяницею, скручується в човники та передчасно жовтіє. Це суттєво знижує площу листової поверхні, необхідну для живлення дерева.

Наявність білих ватоподібних грудочок на пагонах — це личинки, сховані під своїми захисними восковими виділеннями. Це один з найпомітніших симптомів зараження.

Скручені, «притиснуті» до гілок квітки, які не здатні нормально розкритися, вказують на інтенсивне живлення шкідника в період формування бутонів.

При сильному зараженні спостерігається виділення липкої рідини, яка стікає по гілках стовбура, що можна помітити неозброєним оком при огляді саду.

Основою боротьби є весняне промивання дерев інсектицидами в момент «зеленого конуса». Важливо знищити личинок до того, як вони сховаються всередині розпущених бруньок.

Після цвітіння рекомендується застосування системних інсектицидів, які проникають у тканини рослин і діють на шкідників при живленні соком.

• Очищення штамбів від старої кори для зменшення місць зимівлі.
• Обробка саду олієвмісними препаратами ранньою весною.
• Залучення ентомофагів — сонечок та золотоочок у сад.
• Видалення прикореневої порослі, де накопичуються личинки.

Важливо дотримуватися чергування препаратів з різними діючими речовинами. Це допоможе уникнути появи стійких до отрутохімікатів популяцій шкідника.

У разі невеликого ураження на приватних ділянках можна використовувати мильні розчини, які перекривають дихальця личинок і призводять до їх загибелі.