Грушева мідяниця

Грушева мідяниця (Cacopsylla pyri) — це дрібна комаха з родини листоблішок (Psyllidae), яка є небезпечним шкідником плодових культур. Доросла особина має довжину близько 3 мм і зовні нагадує маленьку цикадку з прозорими крилами.

Колір дорослих комах змінюється залежно від сезону: від світло-зеленого влітку до темно-бурого у особин, що готуються до зимівлі. Комаха має добре розвинені стрибальні задні ноги.

Личинки мідяниці проходять п'ять стадій розвитку, поступово збільшуючись у розмірах. Вони мають сплющене тіло та виробляють велику кількість липкої «медвяної роси», яка часто вкриває всю поверхню листа навколо них.

Яйця мають видовжену форму, спочатку жовтуваті, а згодом оранжеві. Самки відкладають їх ланцюжками або купками біля основи бруньок, на плодоніжки або на молоді листочки.

Цикл розвитку шкідника дуже швидкий. В умовах теплого літа одна генерація може розвиватися близько 3-4 тижнів, що дозволяє шкіднику дати до 5 поколінь на рік.

Цей шкідник спеціалізується переважно на груші звичайній. Пошкодження на інших культурах, таких як яблуня, зустрічаються рідше і зазвичай не мають такого масового характеру, як на груші.

Комахи та їхні личинки висмоктують сік із молодих пагонів та листя, що призводить до загального пригнічення рослини. Рослинні клітини втрачають тургор, що зупиняє ріст та розвиток цілих гілок.

У результаті діяльності шкідника молоде листя скручується і передчасно опадає. Сильно пошкоджені пагони стають деформованими, їхні міжвузля вкорочуються, дерево виглядає слабким та виснаженим.

Плоди, уражені мідяницею, часто дрібнішають, втрачають форму та смакові якості. Липкі виділення, якими вкриті плоди, роблять їх непридатними для реалізації на свіжому ринку.

На «медвяній росі» поселяються сажисті грибки, які вкривають листя чорним нальотом. Це значно знижує фотосинтетичну активність дерев та погіршує зимостійкість насаджень.

Зимують дорослі особини (імаго) у схованих місцях: тріщинах кори, опалому листі чи під грудками землі в пристовбурових колах. Вони виходять з діапаузи при температурі повітря вище +5...+7°C.

Перша відкладка яєць починається під час набрякання бруньок. Навесні розвиток першої генерації є найбільш синхронізованим із фенофазами груші, що полегшує планування перших обробок.

Літні покоління мідяниці з'являються без чіткого розмежування, накладаючись одне на одне. Висока вологість повітря навесні та спека влітку можуть провокувати стрімке зростання чисельності популяції.

Наприкінці літа та восени відбувається формування зимового покоління, яке стає менш активним і готується до пошуку місць для зимівлі. У цей період комахи особливо стійкі до впливу зовнішніх факторів.

Моніторинг потрібно проводити протягом усього вегетаційного періоду, особливо після цвітіння, коли вилуплюються личинки нових генерацій.

Ознакою №1 є наявність липких крапель на листі та пагонах — це екскременти шкідника. Вони приваблюють комах, що живляться цукрами, зокрема мурах.

При уважному огляді можна побачити безпосередньо личинок, які ховаються у власних виділеннях. Вони можуть здаватися нерухомими, поки до них не доторкнешся.

Чорний наліт на корі, листках та плодах є наслідком розвитку сажистого грибка. Це свідчить про високу щільність шкідника на дереві та запущеність проблеми.

Скручування верхівок пагонів та їхня затримка в рості є типовим сигналом ураження. Дерево перестає нормально розвиватися, стає вразливим до хвороб.

Якщо під час стряхування гілок у повітрі з'являються дрібні стрибаючі комахи, це пряме підтвердження присутності значної колонії мідяниці у вашому саду.

Система захисту базується на недопущенні масового розмноження шкідника. Першочергове завдання — знищення імаго до відкладання яєць ранньою весною.

Агротехніка відіграє велику роль: своєчасна обрізка, проріджування крони та правильне внесення добрив обмежують площу для розмноження мідяниці. Не можна допускати надмірного азотного живлення.

Хімічний контроль включає застосування інсектицидів у періоди до та після цвітіння. Важливо використовувати препарати, що мають дію на яйця та личинки різних вікових стадій.

Чергування препаратів з різними діючими речовинами є обов'язковим для уникнення виникнення резистентності у шкідника.

• Видалення порослі та бур'янів у пристовбурових колах.
• Використання інсектицидів контактно-системної дії.
• Захист корисних комах (ентомофагів), що поїдають личинок.
• Моніторинг чисельності за допомогою жовтих клейових пасток.