Зерноїд виїмчастий

Зерноїд виїмчастий (лат. Bruchus emarginatus) — це комаха з ряду твердокрилих, що належить до родини зернівок. Дорослі жуки мають довжину близько 3–4 мм і вкриті дрібними волосками, що надає їм сіро-бурого забарвлення.

Назва походить від характерної виїмки на задніх гомілках, яку можна побачити під збільшувальним склом. Голова у них коротка, а вусики мають пилчасту форму, притаманну багатьом представникам цієї родини.

Личинки цього виду мають вигляд безногих білих черв'ячків з характерним зігнутим тілом. Вони розвиваються виключно всередині насіння бобових культур, проходячи кілька стадій линьки.

Лялечка комахи формується в спеціально підготовленій личинкою камері всередині зерна. Вона спочатку світла, але згодом темніє, готуючись до появи дорослого жука.

Яйця відкладаються самками поодиноко на поверхню молодих бобів. Вони мають видовжену форму і жовтуватий відтінок, щільно прикріплюючись до шкірки плоду.

Цей шкідник завдає суттєвої шкоди насамперед посівам гороху та іншим бобовим рослинам. Личинки, проникаючи в зерно, повністю знищують зародок та ендосперм.

Пошкоджене насіння втрачає свою енергію проростання, що робить його непридатним для використання в якості посівного матеріалу. Це призводить до зрідженості посівів.

На додаток до втрати схожості, насіння втрачає вагу та товарну якість. Уражені партії продукції значно знижуються в ціні через пошкоджену цілісність оболонок.

При зберіганні зараженого врожаю шкода продовжується. Личинки, що залишилися всередині, продовжують живитися, що може призвести до повного знищення запасів зерна на складі.

Екскременти шкідників забруднюють насіння, створюючи умови для розвитку вторинної інфекції, зокрема пліснявих грибів та бактерій, що псують якість корму.

Фенологія зерноїда тісно пов'язана з етапами розвитку бобових культур. Дорослі жуки виходять із місць зимівлі, як тільки температура повітря стабілізується.

Масовий літ спостерігається під час цвітіння бобових. Саме в цей період самки відкладають яйця на ще зелені боби, що містять молоді насінини.

Тривалість розвитку личинки становить від 30 до 50 днів залежно від погодних умов. Найбільш сприятливою для них є тепла та суха погода.

Зимують переважно дорослі особини у сховищах або в місцях зберігання зерна. У полі частина популяції може залишатися під рослинними рештками.

У закритих приміщеннях при наявності належної температури шкідник здатний продовжувати свій розвиток протягом усього року, не маючи вираженої діапаузи.

Візуально зараження посівів можна виявити за наявністю яєць на бобах, які виглядають як дрібні крапки. Також помітні місця входу личинок у тканини плоду.

Зріле зерно при зараженні має характерні «віконця» — круглі отвори, закриті тонкою плівкою, через які згодом виходить молодий жук.

Зниження маси насіння — ще одна ознака ураження. Якщо зерно стає легким і має порожнечі всередині, це вказує на діяльність зерноїда.

На складах присутність шкідника проявляється у вигляді появи жуків на мішках та зерновій насипі. Часто на поверхні зерна спостерігається дрібний пил.

• Круглі отвори на поверхні насінини.
• Знижена енергія проростання насіння.
• Наявність жуків у місцях зберігання врожаю.

Головною вимогою є використання для посіву тільки здорового та знезараженого насіння. Важливо проводити фумігацію сховищ перед засипанням нового врожаю.

Своєчасне збирання врожаю є критично важливим. Не можна допускати перестою культури на полі, оскільки це дає змогу жукам масово виходити із бобів.

Хімічний захист передбачає обробку посівів інсектицидами в період масового цвітіння, коли шкідник найбільш вразливий і ще не відклав яйця.

Зберігання зерна при температурі нижче +10°C дозволяє зупинити розвиток личинок усередині насіння. Охолодження є одним з найбільш дієвих заходів.

Ретельне прибирання рослинних решток після жнив та їх глибока заорка сприяють зниженню чисельності популяції, що перезимує на полі.