Люцернова товстоніжка

Люцернова товстоніжка (лат. Bruchophagus platypterus) — це дрібна комаха з ряду перетинчастокрилих, родини евритомід. Тіло імаго чорного кольору з металевим відливом, довжиною приблизно 1,5–2 мм.

Головною зовнішньою ознакою є сильно потовщені задні стегна, що дало назву цій комасі. Крила прозорі, майже без жилкування, тому в польоті шкідник ледь помітний.

Личинка товстоніжки безнога, має вигнуте білувате тіло та добре розвинену голову. Вона постійно перебуває всередині насінини, виїдаючи її вміст.

Шкідник поширений у всіх регіонах, де вирощують люцерну. Найкращі умови для його розмноження — суха та спекотна погода під час цвітіння бобових культур.

Зимують личинки всередині пошкодженого насіння, яке залишилося на полі, у стерні або в незібраних суцвіттях, що є головним джерелом інфекції на наступний рік.

Люцернова товстоніжка спеціалізується на пошкодженні насіння люцерни посівної. У виняткових випадках може вражати насіння конюшини та інших бобових трав.

Личинка виїдає внутрішній зародок насінини, через що вона стає непридатною для посіву. Це завдає величезних втрат урожаю насінницьких посівів люцерни.

Зовні пошкоджені насінини виглядають порожніми, мають легку вагу і темніють. У разі масового розмноження втрати насіння можуть становити від 50% до 80% від загального врожаю.

Складність боротьби полягає в тому, що личинка веде прихований спосіб життя всередині насінини, де вона захищена від дії більшості інсектицидів.

Пошкоджене насіння значно втрачає в якості, енергії проростання та схожості, що робить його непридатним для використання в господарських цілях.

Виліт імаго починається навесні, коли люцерна вступає у фазу бутонізації — зазвичай це відбувається наприкінці травня або на початку червня.

Масовий літ дорослих особин збігається з піком цвітіння культури. Самки відкладають яйця безпосередньо в зав'язь крізь стінки молодих бобів.

Повний цикл розвитку одного покоління триває від 3 до 5 тижнів. За сприятливих погодних умов вредитель може розвиватися у двох, іноді у трьох генераціях.

Друге покоління є найбільш небезпечним, оскільки його розвиток припадає на період формування бобів другого укосу, які часто залишають на насіння.

Наприкінці сезону личинки останнього покоління впадають у діапаузу, залишаючись всередині насіння до весни наступного року.

Початкові ознаки зараження виявити досить важко. Першим сигналом є поява дрібних чорних комах на квітучих посівах люцерни під час косіння сачком.

Найбільш вираженою ознакою є поява маленьких круглих отворів у бобах — це місця виходу дорослих особин товстоніжки після завершення метаморфозу.

Пошкоджені боби стають щуплими, змінюють колір на жовтуватий раніше за здорові, а при натисканні виявляється відсутність повноцінного насіння всередині.

Для моніторингу рекомендується проводити регулярне обстеження посівів за допомогою ентомологічного сачка, фіксуючи чисельність імаго на 10 змахів.

У лабораторних умовах зараженість визначають шляхом розтину насіння, де чітко видно личинок або пупаріїв шкідника, що виповнюють порожнину насінини.

Дотримання просторової ізоляції між полями люцерни різного віку є ключовим заходом для запобігання міграції та розмноження шкідника.

Важливим агротехнічним прийомом є раннє збирання врожаю насіння, до того моменту, як дорослі комахи масово покинуть пошкоджене насіння.

Глибока зяблева оранка з переворотом пласта дозволяє закопати рослинні рештки з личинками, що значно знижує чисельність шкідника в наступному сезоні.

Хімічний захист ефективний лише в період масового вильоту імаго, до моменту відкладання яєць, за допомогою контактних та системних інсектицидів.

• Проводити моніторинг чисельності на початку фази цвітіння.
• Використовувати якісне очищення насіння від легких, пошкоджених часток.
• Знищувати бур'яни-резерватори бобових на краях полів.
• Використовувати біологічні методи захисту, зокрема залучення природних ворогів.