Мільдью винограду

Збудником хвороби є Plasmopara viticola — ооміцет, що належить до царства хромістів. Цей паразит є спеціалізованим патогеном, який уражає виключно представників родини Виноградові.

Зимує гриб у формі ооспор у ґрунті або всередині опалого листя. Навесні, коли температура ґрунту підіймається вище 10 градусів, при наявності вологи ооспори проростають, формуючи спорангії.

Зооспори переносяться краплями дощу або вітром на листя винограду, де проникають у продихи. Після цього починається розвиток внутрішнього міцелію, який висмоктує поживні речовини з клітин рослини.

Цикл розвитку патогену надзвичайно швидкий. За оптимальних температур 20–25 градусів інкубаційний період триває менше двох тижнів, що сприяє масовому поширенню хвороби.

Висока вологість повітря та часті опади є головними факторами, що провокують епіфітотійний розвиток мільдью на виноградниках протягом усього сезону.

Патоген уражає всі зелені частини лози: молоде листя, пагони, суцвіття та ягоди. Хвороба здатна знищити до 80% врожаю, якщо вчасно не вжити заходів захисту.

На листках з'являються типові "олійні" плями, які поступово жовтіють, а згодом стають коричневими та відмирають. Це значно знижує фотосинтетичну активність куща.

Ураження суцвіть призводить до їх швидкого засихання та опадання. Ягоди, на які потрапила інфекція, стають твердими, набувають синюватого відтінку та втрачають смакові властивості.

Хвороба послаблює імунітет рослини, через що пагони не встигають визріти до морозів. Це призводить до вимерзання лози взимку та суттєвого зниження врожайності в наступні роки.

Неконтрольоване поширення мільдью виснажує виноградник, що змушує господарів витрачати значні кошти на відновлення продуктивності насаджень.

Найбільш характерним симптомом є поява білого пухнастого нальоту на нижньому боці листків, що з'являється після вологих ночей. Цей наліт є спороношенням гриба.

На верхньому боці листка в місцях розвитку міцелію утворюються жовтувато-зелені плями, які через деякий час набувають вигляду опіків (некрозів).

На молодих пагонах інфекція проявляється у вигляді коричневих плям, що можуть викликати деформацію та викривлення молодих приростів виноградної лози.

Ягоди, що заразилися в ранньому віці, зморщуються, покриваються нальотом та засихають, залишаючись на гроні у вигляді сухих "скелетів".

За відсутності вологи наліт може бути ледь помітним, але олійні плями залишаються основним орієнтиром для діагностики хвороби під час огляду.

Профілактика починається з правильної агротехніки: вирощування лози на шпалерах, регулярне пасинкування та забезпечення гарної циркуляції повітря в кущах.

Хімічний метод захисту передбачає використання сучасних фунгіцидів, які застосовують згідно з графіком обробок, що базується на фазах росту винограду.

• Контактні препарати (мідьвмісні) створюють захисний бар'єр на поверхні рослин.
• Системні фунгіциди ефективно борються з внутрішньою інфекцією, проникаючи в тканини лози.
• Дотримання регламенту використання препаратів запобігає виникненню резистентності у Plasmopara viticola.

Видалення та спалювання уражених решток листя восени суттєво зменшує запас інфекції на наступний сезон.

Використання сортів, стійких до хибної борошнистої роси, є найбільш екологічно безпечним способом боротьби з цією хворобою.