Афаноміцет цукрового буряка

Афаноміцет цукрового буряка (Aphanomyces cochlioides) — це ґрунтовий патоген, який за своєю біологічною класифікацією належить до ооміцетів. Хоча його часто називають грибом, насправді він є представником групи мікроорганізмів, споріднених з бурими водоростями.

Цей збудник є спеціалізованим паразитом, що вражає кореневу систему рослин родини Амарантові, завдаючи колосальної шкоди посівам цукрових буряків у всьому світі.

Патоген виживає в ґрунті у формі ооспор, які мають надзвичайно товсту оболонку, що робить їх стійкими до несприятливих погодних умов та тривалого перебування без господаря.

Для розмноження та розповсюдження Aphanomyces cochlioides утворює рухливі зооспори, які здатні переміщатися у водному середовищі ґрунтових пор до коріння рослин.

Ідентифікація патогена ускладнена його мікроскопічними розмірами, тому для точного визначення ступеня зараження ґрунту застосовують методи біопроб на рослинах-індикаторах або молекулярно-генетичні дослідження.

Головна шкода від афаноміцету полягає у знищенні молодих проростків, що призводить до масового випадання сходів та виникнення лисин на полі.

Поразка коріння обмежує засвоєння води та поживних речовин, через що рослини стають вразливими до посухи та інших несприятливих факторів середовища.

У разі раннього зараження загибель сходів стається ще до того, як вони з'являться на поверхні, що часто помилково приймають за низьку енергію проростання насіння.

Вражені рослини, які вижили, мають значно нижчу продуктивність, меншу вагу коренеплоду та знижений вміст цукру, що прямо впливає на рентабельність вирощування культури.

Наявність патогена в ґрунті ускладнює подальше використання поля, оскільки інфекційний фон зростає з кожним наступним посівом сприйнятливих культур.

Розвиток захворювання тісно пов'язаний з рівнем вологості ґрунту, тому найбільш небезпечним періодом є рання весна, особливо в роки з частими опадами.

Оптимальна температура для проростання зооспор становить від 18 до 25 градусів Цельсия, що збігається з фазою інтенсивного росту молодих коренів буряка.

При ущільненні ґрунту та відсутності дренажу вода застоюється на поверхні, що створює умови для блискавичного поширення інфекції між сусідніми рослинами.

Життєвий цикл патогена може проходити кілька генерацій за сезон, якщо погодні умови залишаються сприятливими для існування водної плівки на поверхні коренів.

Після завершення вегетації ооспори повертаються у стан спокою, очікуючи наступного циклу сівби буряків, незалежно від тривалості цього періоду.

Найперша ознака — це почорніння та розм'якшення гіпокотиля, яке часто називають «чорною ніжкою», хоча цей симптом може викликатися і комплексом інших патогенів.

При огляді кореневої системи помітно, що бічні корінці відмирають, а головний корінь набуває коричневого забарвлення і стає слизьким на дотик.

• Полеглі сходи з ниткоподібними стеблами.
• Хлороз листкової пластинки у дорослих рослин.
• Слабкий розвиток стрижневого кореня.
• Поява вогнищ з відсталими у рості рослинами.
• Повна відсутність дрібних корінців на головному корені.

Згодом уражені коренеплоди починають гнити, виділяючи неприємний запах, і при спробі витягнути їх з ґрунту вони легко ламаються в зоні ураження.

Рослини, що знаходяться у фазі 2-4 пар справжніх листків, при сильному ураженні в'януть навіть за достатнього рівня вологи, оскільки їх коріння втратило провідну здатність.

Основним методом контролю є дотримання сівозміни, при якій цукровий буряк повертається на поле не раніше ніж через 5-6 років.

Важливу роль відіграє агротехніка, спрямована на покращення фізичних властивостей ґрунту: розпушування та усунення ущільнень для покращення аерації та стоку води.

Використання стійких гібридів цукрового буряка є найбільш ефективним способом зменшення втрат урожаю від афаноміцетної кореневої гнилі.

Передпосівна обробка насіння спеціалізованими протруйниками, що пригнічують розвиток ооміцетів, значно підвищує шанси на отримання здорових сходів.

Вапнування кислих ґрунтів також допомагає стримувати поширення збудника, оскільки патоген краще розвивається у середовищах з низьким рівнем pH.