Альбуго козельця

Альбуго козельця (Albugo tragopogonis) — це облігатний паразит, який належить до класу ооміцетів та є збудником небезпечного захворювання під назвою «біла іржа».

Гриб розвивається в міжклітинному просторі тканин рослини, використовуючи гаусторії для отримання поживних речовин з клітин господаря, що призводить до порушення фізіологічних процесів.

Розмноження патогена відбувається шляхом утворення зооспорангіїв, які формуються під епідермісом рослини і після його розриву розносяться вітром або краплями дощу на сусідні здорові екземпляри.

Для перезимівлі та виживання в несприятливих умовах гриб утворює ооспори, які мають товсту оболонку та можуть тривалий час зберігати життєздатність у ґрунті або рослинних рештках.

Цей мікроорганізм має вузьку спеціалізацію і вражає переважно рослини родини Айстрові, зокрема козелець, соняшник, полин та деякі інші бур'яни.

Патоген вражає листя, стебла та суцвіття, що призводить до суттєвого гальмування росту та розвитку ураженої рослини протягом усього вегетаційного періоду.

Уражені тканини втрачають хлорофіл та здатність до нормального фотосинтезу, внаслідок чого рослина виснажується, що негативно впливає на врожайність та якість насіння.

При інтенсивному розвитку хвороби спостерігається деформація органів, передчасне засихання листків та відмирання пагонів, що значно знижує загальну продуктивність посівів.

Системна інфекція здатна викликати загальне пригнічення рослини, зменшення площі листя та суттєве зниження накопичення олії в насінні соняшнику.

Економічні втрати можуть бути значними, особливо в умовах вологого літа, коли патоген швидко поширюється на великі площі промислових посівів.

Головним симптомом є поява на нижній стороні листка невеликих білих або кремових пустул, які з часом проривають епідерміс і стають добре помітними неозброєним оком.

Зверху на листках навпроти пустул утворюються хлоротичні плями, які згодом можуть збільшуватися в розмірах і ставати некротичними, що призводить до відмирання ділянок тканини.

Стебла та квітконоси уражених рослин можуть викривлятися, потовщуватися та втрачати тургор, що є ознакою серйозного ураження провідної системи рослини.

Наліт білого кольору, що складається зі скупчення спорангієносців, нагадує борошнистий наліт, але має іншу структуру та щільність порівняно з борошнистою росою.

У період дозрівання ооспор уражені тканини можуть темніти та набувати бурого відтінку, що свідчить про перехід патогена у стан спокою для подальшого розмноження.

Основним методом контролю є дотримання сівозміни, що передбачає повернення чутливих культур на поле не раніше ніж через 3–4 роки для зниження інфекційного фону.

Агротехнічні заходи включають ретельне знищення бур'янів-резерваторів, зокрема козельця, та глибоку оранку поля для закладення рослинних решток з ооспорами.

Використання фунгіцидів, зокрема тих, що містять діючі речовини системної дії, дозволяє ефективно зупинити поширення білої іржі при виявленні перших симптомів.

Важливо забезпечити оптимальну густоту посівів, що сприяє гарному провітрюванню і запобігає надмірному накопиченню вологи в прикореневій зоні та на листі.

Моніторинг стану посівів та вчасне виявлення осередків хвороби є критично важливими для недопущення масового епіфітотійного розвитку патогена в господарстві.