Фітофтора сансомеана

На відміну від інших видів фітофтори, цей патоген має широкий спектр господарів, що робить його складною проблемою для сівозмін. Він характеризується високою вірулентністю за умов перезволоження ґрунту.

Ідентифікація проводиться шляхом виділення на селективних живильних середовищах або за допомогою молекулярно-генетичних методів аналізу (ПЛР-діагностика). Зовні в культурі він формує гіллясті гіфи та специфічні спорангії.

Систематично належить до роду Phytophthora, родини Peronosporaceae. Його здатність уражати різні культури робить його об'єктом особливої фітосанітарної уваги в інтенсивному землеробстві.

Патоген може уражати рослину на ранніх стадіях розвитку, що часто призводить до загибелі сходів ще до появи над поверхнею ґрунту, ускладнюючи первинну діагностику в полі.

Основними культурами-господарями є соя та кукурудза, на яких цей збудник спричиняє серйозні економічні втрати. Також відзначено ураження деяких сортів бобових трав.

Патоген викликає системну кореневу гниль, блокуючи нормальне поглинання води та поживних речовин кореневою системою рослини. За умов високої вологості спостерігається швидке поширення інфекції по полю.

Шкідливість проявляється у суттєвому зрідженні посівів, що потребує пересіву площ. На пізніших етапах розвитку інфіковані рослини демонструють відставання в рості та низьку врожайність.

На посівах сої патоген провокує зниження якості зерна та зменшення кількості бобів на одній рослині. Втрати врожаю можуть досягати критичних позначок за відсутності фунгіцидного захисту.

Крім прямого впливу на врожайність, наявність P. sansomeana в ґрунті обмежує вибір культур у сівозміні, змушуючи агрономів відмовлятися від вирощування найбільш маржинальних сортів.

Активний розвиток патогену відбувається у весняний період, коли температура ґрунту прогрівається до 15–20 градусів, а вологість залишається на високому рівні. Рясні опади в період посіву є головним каталізатором зараження.

Цикл розвитку включає утворення зооспор, які здатні активно пересуватися в ґрунтовій волозі до коренів чутливої рослини. Ураження відбувається через кореневі волоски та раневі ділянки тканин.

У літній період, при чергуванні посухи та дощів, розвиток може сповільнюватися, проте патоген продовжує існувати в ґрунті у формі ооспор. Ці структури володіють екстремальною стійкістю до несприятливих факторів середовища.

Восени, при поверненні вологих умов, грибоподібний організм може інфікувати залишки рослин, готуючи ґрунт до наступного сезону. Життєвий цикл патогену нерозривно пов'язаний з гідротермічним режимом ґрунту.

Інтенсивність зараження прямо залежить від тривалості періоду перезволоження у фазі проростання насіння. Ідеальні умови для епіфітотії — це холодний і вологий ґрунт у перші тижні вегетації.

Первинною ознакою зараження є почорніння та загнивання коренів, що часто супроводжується повним відмиранням бічних корінців. Надземна частина виглядає пригніченою, листя може жовтіти.

У сої спостерігається характерний хлороз між жилками листя, який згодом переходить у некроз тканин. Рослини часто в'януть у денний час, але можуть відновлювати тургор вночі.

На стеблах, у зоні кореневої шийки, іноді виникають темні, злегка вдавлені плями, які з часом оперізують стебло. Це призводить до вилягання рослин та їх подальшої загибелі.

При викопуванні хворих рослин чітко видно відсутність здорової кореневої системи. За умов підвищеної вологості навколо кореневої шийки може з'являтися слабкий білий міцеліальний наліт.

• Пожовтіння листя
• Відставання в рості
• Загнивання кореневої системи
• Загибель сходів
• Некротичні плями на нижній частині стебла

Основним заходом боротьби є використання фунгіцидних протруйників насіння, що містять діючі речовини з групи феніламідів. Це дозволяє захистити проросток у критичний період.

Дотримання сівозміни є необхідним, проте через широке коло господарів патогену (соя, кукурудза) ефективність цього методу обмежена. Рекомендується чергування з культурами, що не є господарями.

Агротехнічні заходи включають поліпшення дренажу ґрунтів для запобігання застою води. Надмірне зволоження — головний фактор, що сприяє масовому поширенню інфекції.

Використання стійких сортів є найбільш перспективним методом, проте селекція на стійкість до Phytophthora sansomeana залишається складним завданням через генетичну пластичність патогену.

Санітарне очищення сільськогосподарської техніки після роботи на заражених ділянках запобігає перенесенню спор з інфікованими частками ґрунту на чисті поля, уповільнюючи поширення хвороби.