Фітофтора Дрекслера

Біологічно цей вид класифікується у складі роду Phytophthora, родини Peronosporaceae. Його розвиток безпосередньо залежить від рівня вологості ґрунту та температурних показників.

Патоген має високу здатність до поширення в умовах перезволоження завдяки утворенню зооспор, які здатні активно рухатися у ґрунтовому розчині до коренів рослин-господарів.

Здатність до тривалого виживання у ґрунті забезпечується формуванням ооспор, що є надзвичайно стійкими до несприятливих зовнішніх умов та зберігають інфекційність протягом кількох років.

Точна діагностика цього збудника передбачає застосування сучасних мікологічних методів, включаючи виділення чистої культури на спеціалізованих середовищах для подальшого аналізу морфології спорангіїв.

Цей фітопатоген завдає значної шкоди багатьом сільськогосподарським культурам, зокрема томатам, перцям, огіркам та іншим представникам овочевих, а також декоративним видам.

В основі шкодочинності лежить ураження кореневої системи та прикореневої зони, що порушує процеси живлення та водопостачання, призводячи до швидкого в’янення та загибелі рослин.

На баштаних культурах збудник часто викликає некрози тканин стебла та плодів, що значно знижує врожайність та товарні якості продукції.

У розплідниках патоген може викликати епіфітотії, що призводить до масової загибелі сіянців та великих економічних збитків для господарств.

Ураження часто починається в окремих місцях, але швидко поширюється на сусідні ділянки через поливну воду або перенесення ґрунту з інвентарем.

Розвиток фітофтори Дрекслера тісно пов'язаний з вологими періодами та підвищенням температури ґрунту. Найбільш сприятливі умови для спалахів інфекції складаються після рясних дощів.

Пік активності патогена припадає на весняно-літній період, коли температура ґрунту досягає 20–25 градусів за Цельсієм, що стимулює проростання ооспор та вихід зооспор.

У закритому ґрунті хвороба може проявлятися протягом всього року, якщо не дотримуються правил поливу та дренажу в теплицях, що створює сприятливі умови для розвитку патогену.

Початкове зараження часто виникає на ранніх етапах розвитку культур, якщо патоген був присутній у ґрунті з попереднього сезону.

Періоди тривалих опадів або надмірного зрошення підвищують ризик розмноження зооспор, що сприяє швидкому поширенню інфекції по всьому полю.

Типовим симптомом ураження є раптове в'янення рослини, яке не зникає навіть після зволоження ґрунту, що вказує на пошкодження кореневої системи.

При огляді коренів виявляється їх розм'якшення, потемніння та поступове згнивання тканин. Коренева шийка може набувати темно-коричневого забарвлення.

• Втрата тургору листям та його подальше пожовтіння.
• Відставання в рості та загальне пригнічення вегетації.
• Руйнування дрібних корінців, що перешкоджає живленню.
• Швидка загибель окремих рослин у групі.
• Поява водянистих плям на плодах, що контактують з ґрунтом.

Ознаки інфекції часто проявляються на вогнищах, де спостерігається найбільше скупчення вологи, звідки патоген поступово переходить на здорові екземпляри.

Профілактичні заходи мають вирішальне значення, зокрема створення ефективної дренажної системи, що запобігає застою води у кореневій зоні.

Необхідно дотримуватися сівозміни, виключаючи вирощування сприйнятливих культур на одній ділянці протягом декількох років, щоб знизити інфекційний тиск у ґрунті.

Використання стійких гібридів та здорового посівного матеріалу є запорукою успішного захисту від цього патогену.

Застосування біологічних препаратів, що містять антагоністичні мікроорганізми, дозволяє значно знизити активність фітофтори Дрекслера без шкоди для довкілля.

У разі виникнення загрози слід проводити фунгіцидну обробку кореневої зони препаратами, які діють проти ооміцетів, згідно з регламентом застосування засобів захисту.