Пероноспороз хрестоцвітих

Збудник належить до царства Chromista, роду Peronospora, виду Peronospora parasitica. Це облігатний паразит, що спричиняє хворобу, яку в агрономії називають несправжньою борошнистою росою або пероноспорозом.

Організм розвивається у міжклітинному просторі тканин рослини, випускаючи гаусторії для поглинання поживних речовин. Цикл розвитку включає утворення зооспор, які потребують наявності крапельної вологи для проростання.

Міцелій патогену поширюється всередині листа, після чого через продихи назовні виходять конідієносці. Вони формують характерний сіруватий наліт, що є діагностичною ознакою хвороби.

Збудник має високу спеціалізацію до родини Капустяних (Brassicaceae). У ґрунті він може виживати завдяки ооспорам, які є дуже стійкими до несприятливих погодних умов.

Ураження може відбуватися на всіх етапах органогенезу, починаючи з появи перших справжніх листків у розсади і закінчуючи формуванням товарної частини врожаю.

До кола рослин-господарів належать білоголова, цвітна, пекінська капусти, а також броколі, редька, редис, гірчиця та ріпак. Хвороба вражає також дикі хрестоцвіті бур'яни.

Основна шкодочинність полягає у зниженні площі фотосинтезуючої поверхні. Листя жовтіє, некротизується і передчасно опадає, що призводить до виснаження рослини.

На розсаді інфекція може викликати масову загибель сходів («чорна ніжка» у комплексі з іншими патогенами). Це суттєво знижує вихід якісного садивного матеріалу.

Ураження качанів погіршує лежкість продукції при зберіганні. Пошкоджені тканини стають вразливими до вторинної інфекції, такої як судинний бактеріоз чи сіра гниль.

У посівах ріпаку хвороба значно знижує зимостійкість, що є критичним фактором для збереження посівів в умовах помірного клімату.

Хвороба найбільш активно проявляється у вологі періоди весни та осені. Оптимальна температура для розвитку патогену становить 12-18°C при високій відносній вологості повітря.

Інфекція поширюється за допомогою конідій, які легко переносяться потоками повітря або краплями дощу на сусідні здорові рослини в межах поля.

Інтенсивне спороношення відбувається вночі, коли вологість повітря досягає максимуму, а температура залишається помірною. Вдень конідії висихають та розсіюються.

Протягом вегетаційного сезону збудник може дати декілька поколінь, що зумовлює швидкий розвиток епіфітотій у загущених та погано провітрюваних посівах.

Зимує патоген у вигляді міцелію на залишках рослин або у формі ооспор у ґрунті. Ооспори можуть зберігати життєздатність до 5-7 років, очікуючи сприятливих умов.

Перші ознаки зараження виглядають як жовтуваті або світло-зелені плями на верхній стороні листя, що часто мають нерівну, кутасту форму, обмежену жилками.

З нижнього боку листка в місцях плям утворюється густий наліт, колір якого варіюється від білого до сіро-фіолетового, залежно від вологості.

• Хлороз та знебарвлення листової пластинки.
• Поява некротичних ділянок, які поступово темніють.
• Скручування та деформація молодого листя.
• Всихання листя нижнього ярусу.
• Поява плям на кочанах при пізньому зараженні.

При прогресуванні хвороби плями зливаються, охоплюючи всю поверхню листка, що призводить до його швидкого відмирання.

Основою захисту є дотримання сівозміни: повернення капусти на старе місце допускається не раніше ніж через 3-4 роки для розриву циклу інфекції.

Важливим заходом є просторова ізоляція насінників та розсадників від товарних посівів, а також знищення всіх бур'янів родини Капустяних на полі.

Рекомендується уникати загущених посівів та забезпечувати належну аерацію рослин, що перешкоджає тривалому утриманню вологи на листі.

Система хімічного захисту передбачає застосування фунгіцидів на основі діючих речовин контактної та системної дії. Важливо проводити обробки профілактично до початку масового поширення спор.

Використання стійких до пероноспорозу сортів та гібридів, а також знезараження насіння перед сівбою суттєво зменшує ризики втрати врожаю.