Варарія

Ключовою морфологічною ознакою роду є наявність у гіфальній системі специфічних дихотомічно розгалужених скелетних гіф, які часто інкрустовані кристалами оксалату кальцію. Це дозволяє ідентифікувати рід під мікроскопом.

Плодові тіла варарії є резупінатними, тобто вони щільно притиснуті до субстрату у вигляді плівчастих або шкірястих утворень. Забарвлення варіюється від білуватого до яскраво-вохристого кольору.

Гриб відіграє роль редуцента у лісових екосистемах, розкладаючи складні вуглеводи деревини. Розмноження відбувається спорами, які розносяться вітром і заселяють нові ділянки деревини через тріщини або рани.

Варарія належить до групи грибів, що викликають білу гниль, оскільки здатна руйнувати лігнін у клітинних стінках дерев, що веде до втрати механічної міцності рослинних тканин.

Варарія вражає широкий спектр деревних порід. Найчастіше патоген зустрічається на листяних деревах, проте фіксувалися випадки ураження хвойних порід у стані фізіологічного ослаблення.

Найбільшої шкоди гриб завдає лісозаготівельній галузі, вражаючи повалені дерева та залишки деревини, що призводить до втрати її комерційної якості та фізичних властивостей.

У садових господарствах варарія може оселятися на стовбурах плодових дерев, які мають механічні пошкодження кори або морозобоїни. Через ці рани гриб проникає у глибинні тканини деревини.

Вплив патогена на дерево проявляється у поступовому руйнуванні ксилеми. Це призводить до порушення водного балансу в організмі рослини, що проявляється у передчасному в'яненні листя та суховершинності.

У разі тривалого інфікування дерево стає аварійно небезпечним через значне ослаблення несучої здатності стовбура, що в лісових масивах призводить до вітровалів.

Ознакою зараження є поява на корі тонких плівок грибниці, які іноді мають гладку або злегка горбкувату поверхню. Колір таких утворень зазвичай світлий, але з віком темніє.

Плодові тіла гриба виглядають як тонкі корки, що щільно прирослі до кори. Вони легко відрізняються від інших видів за своєю воскоподібною або плівчастою структурою та відсутністю виражених шапок.

Уражена деревина всередині стає пухкою, м'якою, втрачає колір і здатність утримувати вологу. Типовим є формування ознак білої гнилі, де волокна легко відокремлюються одне від одного.

Часто на зрізах деревини, що була уражена варарією, спостерігаються темні лінії розмежування, які обмежують зони життєдіяльності грибниці всередині стовбура.

Під час вологої погоди плодові тіла стають більш помітними, набуваючи інтенсивнішого забарвлення. У цей період гриб продукує велику кількість спор, які можуть заражати сусідні дерева.

Основним заходом боротьби є проведення санітарних рубок, що передбачає видалення хворих або сухостійних дерев, які є резерваторами інфекції.

Необхідно ретельно стежити за станом кори дерев. Потрібно своєчасно лікувати рани, що виникають через сонячні опіки, механічні пошкодження або дію шкідників, використовуючи садовий вар або спеціалізовані антисептики.

Важливим є дотримання правил складування деревини. Свіжозрубана деревина повинна бути вивезена з лісу або оброблена відповідними засобами для запобігання заселенню грибними спорами.

Застосування фунгіцидів доцільне у розплідниках та декоративних садах. Препарати на основі міді або системні фунгіциди допомагають захистити вразливі місця стовбурів від проникнення спор.

• Видалення хворих дерев.
• Ізоляція ран на стовбурах.
• Підтримка оптимального рівня здоров'я дерев.
• Використання фунгіцидів для дезінфекції інструментів.