Танатофорус огірковий

У ґрунті цей патоген зберігається завдяки утворенню склероціїв — щільних сплетінь гіфів темно-коричневого або чорного кольору, які надзвичайно стійкі до несприятливих умов.

Гриб не формує конідій, тому поширення відбувається шляхом розростання грибниці в ґрунті або перенесення частинок зараженої землі інструментами, талою водою чи посадковим матеріалом.

На вологій поверхні стебел або ґрунту в умовах високої вологості гриб може утворювати базидіальний спороносний шар, який має вигляд білуватого нальоту.

Біологічно вид поділяється на групи анастомозу, що визначає спеціалізацію гриба до враження певних родин та видів рослин у різних ґрунтово-кліматичних зонах.

Даний фітопатоген вражає величезну кількість культурних рослин, включаючи овочі, зернові, бобові, технічні культури та декоративні квіти.

Найбільшої шкоди завдає картоплі, томатам, огіркам, буряку та розсаді багатьох овочевих культур, викликаючи масове випадіння молодих рослин.

Хвороба проявляється через гниття коріння, кореневої шийки, стебел та бульб. Уражені тканини швидко руйнуються, що призводить до припинення живлення рослини.

У картоплі інфекція спричиняє розвиток ризоктоніозу, який пошкоджує столони та бульби, знижуючи їх якість та товарну придатність для тривалого зберігання.

Втрати врожаю можуть досягати 30-50% в умовах епіфітотії, оскільки гриб здатний повністю знищити кореневу систему в критичні фази розвитку рослин.

Первинне зараження відбувається з приходом весни, коли температура ґрунту піднімається до позначки +10...+15°C, активуючи склероції гриба.

Найбільш активний розвиток спостерігається під час вологої та прохолодної погоди навесні, що часто збігається з моментом висадки насіння або розсади.

Патоген зберігає високу активність протягом усього літа, особливо у ґрунтах з надмірною вологістю та високим вмістом органічних залишків.

Поширення інфекції в посівах пришвидшується при частих дощах, які переносять гіфи гриба від хворих ділянок до здорових рослин.

Осіннє зниження температури стимулює гриб до утворення склероціїв, які залягають у ґрунті на глибині до 10-15 см, готуючись до зимівлі.

Перші ознаки зараження розсади — це поява коричневих плям на підземній частині стебла, що згодом призводить до перетяжки та вилягання паростків.

На дорослих рослинах картоплі та томатів можна помітити потовщення кореневої шийки та утворення на ній повстяного нальоту, особливо після дощів.

Коренева система уражених рослин виглядає недорозвиненою, коріння має бурий колір, часто виявляються ознаки сухої гнилі, що призводить до загального в'янення.

На бульбах картоплі чітко видно чорні нарости (склероції), які іноді помилково приймають за частинки ґрунту, проте вони не змиваються водою.

Масове ураження призводить до появи «плішин» на полях, де рослини зупиняються у рості, жовтіють і згодом гинуть від вторинних інфекцій.

Головним заходом контролю є сівозміна, що виключає вирощування сприйнятливих культур на одній ділянці протягом 3-4 років для зниження інфекційного фону.

Використання якісного, знезараженого посадкового матеріалу та обробка насіння фунгіцидними препаратами є обов'язковими для профілактики.

• Застосування біопрепаратів на основі грибів-антагоністів (наприклад, Trichoderma).
• Висаджування розсади та насіння лише у прогрітий ґрунт для швидкого початкового росту.
• Регулярне розпушування міжрядь для покращення доступу повітря до коріння.
• Своєчасне видалення та знищення рослинних решток, які можуть бути носіями гриба.
• Внесення збалансованих доз мінеральних добрив для посилення імунітету культури.