Фітофтороз

Життєвий цикл патогена включає як нестатеве розмноження через зооспори, так і статеве через утворення ооспор. Ооспори надзвичайно стійкі до несприятливих умов і можуть зберігатися в ґрунті роками.

Патоген зимує у вигляді грибниці в уражених бульбах, цибулинах або рослинних рештках, що залишилися на полі після збору врожаю.

Навесні, при настанні тепла та вологи, спорангії розносяться вітром або дощем на сусідні рослини, що стає джерелом первинного зараження посівів.

Усередині рослини міцелій розростається міжклітинно, руйнуючи тканини за допомогою спеціальних органів живлення — гаусторій.

Хвороба уражає переважно пасльонові культури, зокрема картоплю, томати, баклажани та перець. Рідше фітофтороз зустрічається на суницях та деяких декоративних рослинах.

Основна шкода полягає в ураженні надземної частини рослин, що призводить до відмирання листків і стебел, а також у гнитті плодів та бульб, що робить їх непридатними до вживання.

У томатів фітофтороз спричиняє масове опадання листя, після чого патоген переходить на плоди, викликаючи їх швидке загнивання та втрату товарного вигляду.

Шкідливість захворювання виражається у суттєвому зниженні врожайності — втрати можуть сягати до 80% від загального обсягу, особливо у вологі роки.

Уражені бульби картоплі часто стають джерелом вторинної бактеріальної інфекції, що призводить до їх повної втрати під час зберігання у сховищах.

Активний розвиток патогена починається при встановленні температури повітря від 15 до 20 градусів Цельсія за умови високої вологості навколишнього середовища.

Найбільш небезпечними є періоди з туманами, нічними росами та частими дощами, оскільки волога необхідна для руху та проростання зооспор фітофтори.

Перші ознаки зараження зазвичай з'являються в другій половині літа, коли різниця між денними та нічними температурами стає відчутною, а вологість повітря підвищується.

Поширення зооспор відбувається крапельно-рідинним шляхом, тому густі та погано провітрювані посіви є першими в групі ризику зараження.

Суха і спекотна погода суттєво сповільнює розвиток хвороби, оскільки висихання листя запобігає проникненню патогена в тканини рослини.

Перші симптоми проявляються у вигляді темно-коричневих плям на краях листків, які швидко розростаються і охоплюють всю пластинку листа.

При високій вологості повітря на нижній стороні ураженого листя можна помітити ледь помітний білуватий або сіруватий наліт спороношення.

Стебла рослин вкриваються довгастими темними плямами, що згодом призводить до їхнього зламу та загибелі всієї рослини.

Плоди томатів уражуються твердими, втиснутими плямами темно-коричневого кольору, які з часом поширюються на весь плід.

• Темні некротичні плями на листках.
• Сірий наліт спороношення під час дощів.
• Швидке в'янення та відмирання пагонів.
• Бура гниль плодів та бульб.

Основою захисту є дотримання сівозміни: не рекомендується висаджувати картоплю та томати поруч, а також повертати їх на колишнє місце раніше ніж через 3–4 роки.

Важливим агротехнічним заходом є знищення бадилля та залишків рослин після збору врожаю, оскільки в них зимує патоген.

Для профілактики необхідно використовувати якісний посівний матеріал та обробляти його спеціальними фунгіцидними протруювачами перед висадкою.

В період вегетації проводять регулярні обприскування фунгіцидами контактної та системної дії, дотримуючись регламентів застосування препаратів.

Вибір стійких до хвороби сортів є найкращим способом зниження ризиків ураження та зменшення кількості необхідних хімічних обробок.