Мозаїка сої

Вірус складається з ниткоподібних частинок, що містять одноланцюгову РНК. Це один із найпоширеніших патогенів, що уражують посіви цієї культури в усьому світі.

Основним джерелом інфекції в польових умовах є заражений насіннєвий матеріал, у якому вірус зберігається в зародку насінини.

Переносниками збудника у вегетаційний період виступають різні види попелиць, які переносять вірус неперсистентним способом при короткочасному живленні.

Біологія вірусу тісно пов'язана з динамікою чисельності комах-переносників, які поширюють його від первинних вогнищ інфекції до здорових рослин.

Вірус мозаїки сої уражує виключно рослини родини Бобові, передусім сою культурну. В окремих випадках може уражувати інші види бобових, що слугують резерваторами.

Хвороба призводить до суттєвого зниження врожайності насіння та погіршення його посівних якостей, що робить насіння непридатним для наступної сівби.

Ураження рослин у ранні фази розвитку викликає значне пригнічення росту, що часто призводить до повної втрати товарної цінності врожаю з окремих кущів.

Масове поширення вірусу може знижувати масу 1000 насінин та зменшувати вміст білка і олії в бобах, що критично для переробної промисловості.

Шкодочинність також виражається у зниженні стійкості рослин до інших абіотичних і біотичних стресорів, що погіршує загальну ситуацію на полі.

Первинні ознаки зараження можуть проявлятися вже у фазі сходів, якщо насіння було інфіковане вірусом.

Вторинне зараження відбувається протягом усієї вегетації, особливо активно в періоди масового міграційного льоту попелиць-переносників.

Умови теплої та вологої погоди сприяють швидкому розмноженню попелиць, що корелює з ширшим поширенням хвороби по полю.

Поширення вірусу відбувається осередково, починаючи з країв полів або від окремих заражених рослин, поступово охоплюючи всю площу посіву.

Цикл розвитку хвороби в польових умовах практично нерозривно пов'язаний з життєвим циклом переносників, активність яких зазвичай припадає на червень-липень.

Типовою ознакою є мозаїчність листків — чергування світло-зелених та темно-зелених ділянок, часто в супроводі деформації листкової пластинки.

Краї листків на уражених рослинах можуть загинатися донизу, сама пластинка стає зморшкуватою, а рослини виглядають присадкуватими та карликовими.

Іноді на насінні проявляється характерна пігментація (потемніння зони навколо рубчика), що є діагностичним ознакою при огляді врожаю.

При ранньому зараженні спостерігається значне обпадання квіток і зав'язей, що призводить до формування малої кількості бобів або їх повної відсутності.

• Пожовтіння жилок листків
• Зморшкуватість поверхні листків
• Зниження висоти стебла
• Викривлення форми плодів

Головним методом контролю є використання здорового насіннєвого матеріалу, перевіреного на відсутність вірусної інфекції.

Важливо здійснювати просторову ізоляцію насіннєвих посівів від товарних, а також знищувати бур'яни, які можуть бути резерваторами вірусу.

Контроль чисельності попелиць за допомогою інсектицидів на ранніх етапах вегетації дозволяє знизити швидкість поширення інфекції по полю.

Селекція та використання стійких або толерантних до вірусу сортів сої є найефективнішим довгостроковим способом захисту культури.

Дотримання сівозміни та оптимальних строків сівби допомагає рослинам уникнути піків активності переносників, знижуючи ймовірність масового зараження.