Сарокладиум стріктум

Міцелій гриба має добре розвинену септировану структуру. Розмноження відбувається за допомогою конідій, які утворюються на фіалідах. Оптимальна температура для росту гриба становить близько 25–30°C, при цьому він дуже залежний від рівня вологості середовища.

Найбільшої шкоди цей патоген завдає рисовим посівам, викликаючи гниль піхви листа. Також гриб реєструється на багатьох інших злакових, включаючи просо, кукурудзу та сорго, знижуючи їх продуктивність та якість урожаю.

Окрім злакових, Sarocladium strictum був помічений на деяких овочевих культурах та декоративних рослинах. Ураження рослин грибом призводить до значного зниження фотосинтетичної активності листків та уповільнення загального розвитку культури.

Первинні симптоми виглядають як поодинокі плями на піхвах листя, що поступово набувають коричневого забарвлення з темною облямівкою. З розвитком хвороби плями розростаються і можуть повністю охопити тканини листа.

Критичним симптомом є утворення білого оксамитового нальоту на місці ураження. Коли інфекція поширюється на метелку, відбувається її часткове або повне відмирання, що унеможливлює нормальне формування зерна та призводить до пустозерності.

Гриб найбільш агресивний у період цвітіння та наливу зерна, особливо за умов підвищеної вологості. Дощова погода у другій половині літа значно сприяє поширенню спор патогену через краплі води.

Переносниками інфекції також можуть бути комахи, які пошкоджують цілісність поверхні рослини. У стані спокою гриб може тривалий час зберігатися у ґрунті або на уражених рослинних залишках, очікуючи наступного вегетаційного сезону.

Контроль поширення Sarocladium strictum базується на інтегрованих методах захисту. Найважливішим є використання здорового посівного матеріалу та впровадження сівозмін, що розривають цикл розвитку патогену.

• Дотримання режиму поливу для запобігання надмірній вологості у посівах.
• Використання фунгіцидів із широким спектром дії.
• Видалення бур'янів, що можуть виступати резерваторами інфекції.
• Збалансоване мінеральне живлення, особливо уникання надлишку азоту.
• Глибока оранка після збору врожаю для заробки залишків у ґрунт.