Рамуляріоз буряків

Інфекція зберігається у ґрунті на рештках рослин, а також може переноситися разом із насіннєвим матеріалом. У період вегетації гриб поширюється за допомогою конідій, які розносяться вітром, краплями дощу та комахами.

Біологічний цикл розвитку гриба включає проростання конідій при високій вологості та проникнення міцелію у тканини листка через продихи. Після формування грибниці на поверхні уражених ділянок утворюються нові конідії.

Сприятливими умовами для масового розвитку є помірна температура повітря (близько 16–20 градусів) та висока вологість (понад 80%). Тумани та роси сприяють швидкому поширенню спороношення патогена по всьому полю.

Мікроскопічні дослідження показують, що конідієносці гриба зібрані у пучки, які виходять через продихи, формуючи характерний наліт, що дозволяє відрізнити цей патоген від інших видів плямистостей.

Основною культурою, що страждає від цього захворювання, є цукровий, столовий та кормовий буряк. Хвороба призводить до передчасного відмирання листя, що безпосередньо впливає на накопичення цукру в коренеплодах.

Ураження починається з нижнього ярусу листя, що поступово прогресує до центру розетки. Втрата фотосинтезуючої поверхні призводить до того, що рослина витрачає енергію на регенерацію листків замість накопичення цукристих речовин.

Шкодочинність проявляється у значному зниженні врожайності коренеплодів. Окрім кількісних втрат, спостерігається зниження технологічної якості сировини, що негативно впливає на результати переробки на цукрових заводах.

В умовах епіфітотії, коли хвороба вражає значну частину посівів, втрати врожаю можуть сягати 20 відсотків і більше. Також пошкоджені рослини стають більш вразливими до гниття під час зимового зберігання в кагатах.

Ослаблені рослини часто виснажуються, що робить їх чутливими до комплексу інших патогенів. Це призводить до передчасного старіння посівів, що ускладнює процес механізованого збирання врожаю.

Первинні симптоми проявляються у вигляді дрібних плям, що мають сірувато-коричневе забарвлення з менш чіткими краями, ніж при церкоспорозі. Плями мають тенденцію до збільшення та злиття.

На нижньому боці листка, безпосередньо в зоні плями, утворюється світло-сірий, білий або попелястий наліт. Це спороношення гриба, яке чітко помітне при достатній вологості повітря.

При інтенсивному ураженні листки втрачають тургор, стають ламкими та передчасно відмирають. Ураження часто охоплює всю листову пластинку, через що розетка набуває хворого вигляду.

Якщо за ураженими рослинами спостерігати протягом кількох тижнів, можна побачити, як хвороба "піднімається" від нижніх старих листків до верхніх молодих. Центр плям іноді може випадати, утворюючи дірчастість.

На черешках листків симптоми проявляються у вигляді видовжених плям, проте вони зустрічаються рідше, ніж на самій листковій пластинці, зазвичай при дуже високому рівні інфекційного навантаження.

Найбільш дієвим заходом контролю є дотримання сівозміни, що передбачає повернення буряка на поле не раніше ніж через 3–4 роки. Це дозволяє природним шляхом зменшити запас інфекції у ґрунті.

Агротехнічні заходи мають включати глибоку оранку для якісного загортання пожнивних решток у ґрунт. Також необхідно боротися з бур'янами з родини лободових, які можуть бути резерваторами хвороби.

Використання стійких гібридів селекції є стратегічним напрямком захисту. Висока стійкість до грибкових хвороб дозволяє суттєво зменшити кількість фунгіцидних обробок.

Хімічний захист передбачає своєчасне внесення фунгіцидів, зокрема препаратів на основі триазолів та стробілуринів. Обробки варто розпочинати при перших ознаках хвороби, орієнтуючись на погодні умови.

• Дотримання просторової ізоляції між полями поточного та минулого років.
• Використання якісного протруєного насіннєвого матеріалу.
• Систематичний моніторинг посівів на наявність первинних плям.