Філостиктоз журавлини

Біологічний цикл гриба тісно пов'язаний із наявністю вологи. Патоген зимує у вигляді пікнід на опалому листі та стеблах журавлини. Навесні, під час дощів, пікніди викидають спори, які заражають вегетуючі органи культури.

Поширення збудника відбувається через краплі дощу, воду при поливі та вітер. Спори потрапляють на молоді листки, проростають і проникають через продихи або механічні пошкодження шкірки листа.

Гриб розвивається в паренхімі листа, живлячись соками рослини. Це призводить до поступового відмирання клітин та утворення характерних плям, у яких згодом знову утворюються нові пікніди для продовження циклу розмноження.

Розвиток філостиктозу найбільш інтенсивний при помірних температурах та високій вологості повітря. В умовах затяжних дощів хвороба здатна охопити всю плантацію за лічені тижні, значно погіршуючи фітосанітарний стан насаджень.

Головною культурою, на якій виявляють цей патоген, є журавлина великоплідна (Vaccinium macrocarpon). Інфекція завдає значної шкоди інтенсивним промисловим плантаціям, особливо в регіонах з вологим кліматом.

Хвороба уражає листки, а в деяких випадках — і молоді пагони поточного року. Це призводить до порушення фізіологічних процесів в організмі рослини, зокрема знижується інтенсивність фотосинтезу.

Внаслідок ураження листя передчасно опадає, що виснажує рослину. Оскільки журавлина накопичує поживні речовини в листках для закладання бруньок, філостиктоз безпосередньо впливає на врожайність наступного року.

Масове ураження плантації спричиняє затримку росту пагонів. Ослаблені рослини втрачають морозостійкість, що може призвести до їх вимерзання під час суворих зим або весняних заморозків.

Загальна вредоносність проявляється у зменшенні товарного вигляду ягід, зниженні загальної маси врожаю та погіршенні якості садивного матеріалу, якщо інфекція розповсюджується на живці.

Першими ознаками інфекції є дрібні плями сірого або коричневого кольору, що з'являються на верхній стороні листка. Навколо плям часто формується чітка темно-червона облямівка.

З часом всередині плями утворюються чорні крапки — пікніди гриба. Вони є діагностичною ознакою філостиктозу, за якою його можна відрізнити від фізіологічних опіків або інших плямистостей.

При інтенсивному розвитку хвороби плями збільшуються в розмірах, зливаються, охоплюючи велику площу листової пластинки. Уражене листя виглядає пошкодженим, згодом воно жовтіє та засихає.

Повне або часткове відмирання листків спостерігається протягом усього вегетаційного періоду, особливо після тривалих опадів. Уражені пагони можуть змінювати колір на більш темний.

• Поява округлих плям на листках.
• Наявність червонуватої облямівки навколо некрозів.
• Утворення чорних пікнід у центрі плям.
• Масове пожовтіння та опадання ураженої листви.
• Ослаблення кущів та зменшення приросту.

Основним методом контролю є дотримання високої культури землеробства. Необхідно забезпечити оптимальну густоту посадки, що дозволяє добре провітрювати кущі та швидко підсихати листю після дощу.

Санітарні заходи відіграють вирішальну роль. Восени обов'язково слід видаляти з плантації опале листя, оскільки воно є основним резервуаром інфекції, що зимує, і джерелом майбутнього зараження.

Хімічний захист передбачає обприскування фунгіцидами контактної та системної дії. Препарати на основі міді є класичним засобом, який ефективно пригнічує розвиток гриба на ранніх етапах.

Під час активного вегетаційного росту доцільно використовувати сучасні фунгіциди, що мають профілактичну дію. Графік обробок складається з урахуванням прогнозу погоди та наявності первинних ознак хвороби.

Моніторинг стану насаджень має проводитися регулярно. При виявленні перших симптомів важливо негайно розпочати фунгіцидну обробку, щоб зупинити вторинне поширення спор у межах плантації.