Філахора злакова

Збудник успішно зимує у формі строми на уражених рослинних рештках, що залишаються на полі або в межах узбіч доріг, де зберігається інфекційний запас до наступного сезону.

Весною в стромах формуються перитеції, що містять сумки з аскоспорами, які стають основним джерелом первинного зараження посівів під час дощової та вологої погоди.

Зараження відбувається через проникнення аскоспор у тканини молодих листків, після чого гриб розвивається як облігатний паразит, використовуючи ресурси живої рослини.

Мікроскопічні дослідження показують, що міцелій гриба проникає в клітини епідермісу та мезофілу, поступово руйнуючи структуру листка для подальшого формування плодових тіл.

Головними господарями цього гриба є представники родини Тонконогові (Poaceae). Найчастіше інфекцію можна зустріти на пирію, їжаці збірній, стоколосі та інших дикорослих злаках.

Для сільськогосподарських культур патоген становить небезпеку, оскільки з диких злаків він може переходити на посіви озимої пшениці, ячменю та жита, особливо на крайових смугах.

Ураження зазвичай концентрується на листкових пластинках, спричиняючи значне зниження асиміляційної поверхні, що прямо впливає на продуктивність та якість зернового врожаю.

Найбільшої шкоди філахора завдає на пасовищах та сіножатях, де вона суттєво зменшує обсяг зеленої маси та знижує кормову цінність травостою для сільськогосподарських тварин.

У посівах зернових культур епіфітотії спостерігаються рідше, проте за сприятливих умов патоген може значно знизити інтенсивність фотосинтезу, що веде до щуплості зерна.

Ключовою ознакою хвороби є утворення чорних, блискучих, трохи випуклих плям, які називаються стромами і чітко вирізняються на фоні здорової тканини листка.

Ці чорні утворення часто розташовані рядами вздовж жилок, що є характерним морфологічним показником цього виду гриба для швидкої діагностики у польових умовах.

Тканина навколо таких стром з часом хлорозує, жовтіє або набуває бурого відтінку через постійне виснаження клітин рослини та руйнування хлоропластів під дією гриба.

На завершальних етапах розвитку патогена епідерміс листка розривається, і через ці тріщини відбувається вивільнення спор, які розносяться вітром на нові рослини.

При масовому ураженні листки починають передчасно засихати, що виглядає як передчасне старіння посіву та призводить до зниження загальної врожайності.

Основним методом контролю є фітосанітарний догляд за територією, зокрема знищення пирію та інших злакових бур'янів, що слугують резерваторами інфекції протягом усього року.

Агротехнічний захід №1 — це глибока оранка поля після збору врожаю, яка забезпечує перегнивання рослинних залишків і знищує строми гриба, що містять спори.

Дотримання сівозміни та просторова ізоляція посівів від природних осередків інфекції суттєво зменшують ризик спалаху хвороби на великих площах зернових культур.

Використання фунгіцидів для боротьби з іншими листовими інфекціями паралельно обмежує і розвиток філахори, оскільки діючі речовини часто мають широкий спектр дії.

• Якісна передпосівна підготовка ґрунту.
• Боротьба з бур'янами на узбіччях та межах полів.
• Використання стійких до хвороб сортів зернових.
• Регулювання рівня вологості посівів (уникання загущення).