Пециломіцес варіоті

Гриб утворює колонії, колір яких варіюється від брудно-жовтого до оливково-коричневого. Його структура складається з розгалужених конідієносців, що забезпечують інтенсивне спороношення.

Як факультативний паразит, він здатний існувати як сапротроф, розвиваючись на відмерлих тканинах або органічних залишках, що лежать у ґрунті.

Систематично він часто ідентифікується в пробах ґрунту, а також як супутня мікрофлора в місцях зберігання продукції, що не пройшла належну сушку.

Лабораторна діагностика базується на вивченні морфологічних особливостей конідій та швидкості росту колоній на агаризованих середовищах.

Патоген вражає велику кількість сільськогосподарських культур, особливо під час зберігання насіння та овочів у непристосованих приміщеннях.

Він є серйозною загрозою для насіннєвого матеріалу, оскільки здатний знижувати його схожість та енергію проростання ще до висіву в ґрунт.

На польових культурах гриб може викликати гниття кореневої системи та стебел, особливо в умовах надмірного зволоження та відсутності дренажу.

Окрім фізичного руйнування тканин, гриб синтезує небезпечні мікотоксини, які погіршують якість врожаю та роблять його токсичним для споживання.

Економічні збитки зростають через втрату якості продукції при зберіганні, що вимагає додаткових витрат на фумігацію та перебирання товарних партій.

Гриб активно розвивається при високих температурах, проте його здатність адаптуватися дозволяє йому існувати в різних кліматичних зонах.

Основний ризик поширення інфекції припадає на період після збору врожаю, коли в сховищах створюється висока вологість повітря та субстрату.

У польових умовах активізація спороношення спостерігається у другій половині літа, коли на полі накопичується велика кількість органічних залишків.

Цикл розвитку патогену є дуже швидким, що дозволяє йому за короткий час інфікувати значні обсяги зернових або плодоовочевих запасів.

Гриб здатний перезимовувати у ґрунті у вигляді спорових форм, які є надзвичайно стійкими до несприятливих погодних умов.

Візуально зараження проявляється як поява нальоту оливкового кольору на поверхні насіння, коренеплодів або на зрізах плодів.

Тканини рослин стають м’якими, втрачають пружність та змінюють колір на більш темний, часто супроводжуючись характерним пліснявим запахом.

При пророщуванні насіння, враженого грибом, спостерігається слабкість проростків, їх викривлення та наявність некротичних плям.

У сховищах поширення інфекції помітно завдяки появі цілих зон із нальотом, що виділяють велику кількість спор у повітря при торканні.

• Пліснявий наліт на поверхні.
• Розпад тканин (гниття).
• Зниження показників схожості.
• Неприємний затхлий запах.
• Хлороз та некроз проростків.

Головним заходом є дотримання температурно-вологісного режиму під час зберігання, що включає обов'язкову вентиляцію складських приміщень.

Застосування хімічних фунгіцидів для протруювання насіннєвого матеріалу перед посівом надійно захищає молоді рослини від раннього ураження.

Важливим є підтримання гігієни сховищ: проведення дезінфекції та своєчасне виявлення осередків гниття серед партій продукції.

Використання стійких сортів та дотримання сівозміни дозволяє зменшити вплив інфекції, що накопичується у ґрунті після попередників.

Агротехнічний догляд, спрямований на покращення аерації ґрунту та вчасне видалення рослинних залишків, значно знижує активність патогену.