Галова нематода
Довідник · Збудники

Галова нематода

Meloidoglyne

Галова нематода (Meloidogyne) — це мікроскопічний ґрунтовий черв'як, який належить до типу Нематоди та є небезпечним ендопаразитом сільськогосподарських культур.

0 позицій

Вміст розділу

Нічого не знайдено за обраними фільтрами. Спробуйте змінити запит.

Галова нематода

Цей шкідник проходить складний життєвий цикл, що включає стадію яйця, чотири стадії личинки та дорослу особину, яка паразитує всередині тканин рослини.

Личинки другого віку є найбільш рухливими та інвазійними, саме вони здатні активно знаходити корені рослин та проникати всередину молодих тканин.

Самки нематод після проникнення в корінь стають нерухомими, перетворюючись на своєрідні «мішки», які виділяють ферменти, що стимулюють утворення галів.

Розмноження відбувається швидко, і за один сезон у теплицях може розвинутися декілька поколінь, що призводить до катастрофічного зростання популяції.

Галові нематоди завдають величезної шкоди овочевим культурам, зокрема томатам, огіркам, перцю та баклажанам, особливо у закритому ґрунті.

Шкідник вражає також картоплю, моркву, салат та деякі види квіткових рослин, що значно знижує їхню товарну якість та врожайність.

Внаслідок паразитування порушується живлення та водопостачання рослин, через що вони починають відставати у рості та розвиваються слабкими.

Коренева система, пошкоджена нематодами, перестає виконувати свої функції, що призводить до передчасного в'янення рослин навіть за ідеальних умов поливу.

Крім прямої шкоди, місця пошкоджень часто стають центрами розмноження вторинних патогенів — грибів та бактерій, що викликають гниття коренів.

Активізація нематод відбувається при прогріванні ґрунту до температур +20...+30 градусів Цельсія, що є оптимальними умовами для їхнього розмноження.

У закритому ґрунті, де температурний режим стабільний, шкідник може поширюватися протягом усього року без виражених періодів спокою.

Найбільший спалах пошкоджень спостерігається у другій половині вегетаційного періоду, коли накопичується велика кількість дорослих особин у ґрунті.

Поширення нематоди часто пов'язане з використанням зараженої розсади, а також інвентаря, який не пройшов дезінфекцію після роботи на уражених ділянках.

Вологість ґрунту має критичне значення для міграції личинок, тому крапельний полив у теплицях часто сприяє швидкому поширенню інвазії вздовж рядків.

Головною ознакою зараження є утворення численних галів — наростів на корінні, які змінюють його структуру та значно деформують тканини.

Зовнішні ознаки включають загальне пригнічення рослин, жовтіння листя, уповільнення росту та швидке в'янення в денний період.

Якщо викопати уражену рослину, можна побачити, що коріння виглядає вузлуватим, покрученим і значно менш розвиненим, ніж у здорових екземплярів.

Порушення метаболізму всередині рослини призводить до того, що вона витрачає усі ресурси на відновлення коренів, що зупиняє формування плодів.

Підтвердження діагнозу проводиться візуально або шляхом мікроскопічного дослідження зрізів тканин коріння, де можна знайти самок нематод.

Ефективним методом є дотримання сівозміни, при якій виключається повернення вразливих культур на те саме місце протягом 3-4 років.

Використання біологічних препаратів на основі грибів-антагоністів, таких як Trichoderma, допомагає зменшити популяцію шкідника в ґрунті.

Пропарювання ґрунту парою високого тиску залишається «золотим стандартом» для теплиць, дозволяючи повністю очистити ґрунт від усіх стадій нематоди.

Агротехнічний контроль включає ретельну очистку ділянки від залишків коріння після збору врожаю та недопущення перенесення бруду з взуттям.

У випадках критичного зараження застосовуються спеціальні фуміганти, які вносяться в ґрунт перед посадкою під плівкове накриття.