Вірус скручування листя винограду

Вірусні частинки мають ниткоподібну форму і містять одноланцюгову РНК. Цей патоген є системним, тобто він поширюється по всіх частинах лози, включаючи корені, пагони та листя, залишаючись там протягом усього життя рослини.

Основним методом поширення вірусу в природі є живлення сисних комах, таких як борошнисті червеці (Pseudococcidae) та несправжньощитівки (Coccidae), які переносять віріони від інфікованих кущів до здорових.

Тривале перебування вірусу в тканинах лози призводить до порушення обміну речовин, зокрема до накопичення цукрів у листі та неможливості їх переміщення до гроз, що суттєво послаблює життєздатність винограду.

У межах агроценозу вірус здатний накопичуватися в прихованій формі, тому діагностика за допомогою ПЛР-тестів є єдиним надійним способом виявлення латентно заражених саджанців у розплідниках.

Шкідливість вірусу скручування листя полягає у зниженні врожайності на 30-50% і вище. Окрім кількісних втрат, значно страждає якість врожаю, оскільки ягоди не накопичують достатньої кількості цукрів.

Через порушення метаболізму деревина лози не визріває належним чином, що призводить до її вимерзання під час зимових морозів. Це спричиняє поступове зрідження виноградних насаджень та необхідність їх передчасного розкорчовування.

Ягоди на хворих кущах дозрівають нерівномірно, вони залишаються кислими та мають низький рівень забарвлення. Це робить такий виноград непридатним для виготовлення якісних вин згідно з вимогами виноробної промисловості.

Хвороба послаблює імунітет рослин, роблячи їх більш вразливими до грибкових інфекцій, посухи та інших несприятливих факторів середовища. Ослаблені кущі мають короткий вегетаційний період і швидше старіють.

Враховуючи, що інфікування відбувається на все життя, кожен хворий кущ є постійним осередком зараження для сусідніх рослин через комах-переносників, що ставить під загрозу весь виноградник.

Перші ознаки зараження зазвичай з’являються наприкінці літа, коли на нижніх ярусах листя спостерігається деформація у вигляді скручування країв донизу. Поверхня листа стає жорсткою та ламкою.

Для сортів з червоними плодами характерним є почервоніння міжжилкової тканини листа, при цьому жилки залишаються яскраво-зеленими. Цей контраст дозволяє легко помітити хворобу під час огляду плантації.

У білих сортів симптоми менш помітні: листя забарвлюється у блідо-жовтий колір, але загальна форма скручування залишається незмінною. Хлороз поширюється поступово від нижніх листків до верхівки пагонів.

• Помітне скручування листкових пластинок по краях
• Зміна кольору листя (червоний або жовтий відтінок)
• Збереження зеленого кольору біля жилок
• Уповільнення росту пагонів та слабкий приріст лози
• Розріджені грона з ягодами, що погано дозрівають

На відміну від багатьох інших хвороб, скручування листя не супроводжується появою нальоту або плям, а зміни зачіпають саме структуру та колір листкової пластинки протягом тривалого періоду.

Головним заходом контролю є використання якісного сертифікованого матеріалу, отриманого шляхом термотерапії або меристемного розмноження. Це гарантує відсутність вірусів у молодих саджанцях.

Необхідно суворо дотримуватися карантинних заходів при завезенні садивного матеріалу з інших регіонів чи країн. Лабораторний аналіз (ІФА або ПЛР) є обов'язковим для виключення прихованих інфекцій.

Боротьба з переносниками — борошнистими червецями — є критично важливою. Використання системних інсектицидів у періоди активності комах значно обмежує поширення вірусу на плантації.

Видалення хворих кущів з коренем та їх спалювання допомагає знизити інфекційний фон. Залишення інфікованих лоз на полі неприпустимо, оскільки вони є постійним джерелом вірусу.

Інструменти для обрізки та щеплення слід регулярно дезінфікувати розчинами спирту або гіпохлориту натрію. Це перериває механічну передачу вірусу через сік під час проведення агротехнічних робіт.