Екзерохілум ростратум

Гриб зберігається в ґрунті та на пожнивних рештках у формі міцелію або хламідоспор. За своєю морфологією він дуже схожий на представників родів Helminthosporium та Bipolaris.

Лабораторна діагностика базується на вивченні будови конідій. Вони мають веретеноподібну форму, багатоклітинні, з чітко вираженим виступаючим рубчиком у місці прикріплення.

Поширення патогену здійснюється конідіями через вітер, дощові краплі та сільськогосподарське знаряддя. Гриб має широкий спектр рослин-господарів, що робить його небезпечним для багатьох культур.

Патоген виявляє високу адаптивність до мінливих кліматичних умов, що сприяє його виживанню в ґрунті протягом несприятливого зимового періоду.

Цей гриб викликає гельмінтоспоріозну плямистість, кореневі гнилі та ураження колосся. Серед зернових культур найбільше страждають кукурудза, просо та рис.

Окрім злаків, E. rostratum вражає бавовник, деякі бобові та овочеві культури. У певних регіонах гриб викликає хвороби газонних трав.

Найбільшої шкоди завдає у фазі сходів, що призводить до зрідженості посівів або повної загибелі молодих рослин. У дорослих рослин гриб знищує листкову поверхню.

Ураження генеративних органів спричиняє розвиток неповноцінного насіння, зниження маси тисячі зерен та загальної врожайності культури.

Заражене насіння часто стає носієм мікотоксинів, що знижує його якісні показники та робить непридатним для переробки на харчові чи кормові продукти.

Розвиток патогену активізується за умов тепла та вологи. Температурний оптимум для проростання конідій становить +22...+30°C.

Висока вологість повітря (понад 80%) є головним чинником для масового розвитку епіфітотій, особливо під час дощової погоди.

Первинне зараження навесні відбувається від хворої насінини або пожнивних решток. Патоген швидко поширюється на здорові тканини рослин.

Протягом вегетації відбувається постійне утворення нових конідій, що забезпечує вторинне зараження посівів за наявності краплинної вологи.

Наприкінці сезону гриб утворює стійкі хламідоспори, які накопичуються в ґрунті, забезпечуючи зимування інфекції до наступного сезону.

Характерними ознаками є плями різної форми: від овальних до витягнутих, коричневого або темно-бурого забарвлення. Часто плями оточені хлоротичною облямівкою.

За вологих умов на уражених ділянках з’являється бархатистий наліт сірого або оливкового кольору, що є спороношенням гриба.

Ураження коріння проявляється почорнінням та гниттям тканин, що призводить до в’янення всієї рослини.

На качанах кукурудзи гриб утворює білуватий або сірий наліт, що поступово руйнує зерно, роблячи його крихким та темним.

Зовнішні симптоми хвороби часто нагадують дефіцит поживних речовин, тому для підтвердження діагнозу необхідний професійний аналіз.

Основним методом є сівозміна: виключення вразливих культур з посіву на 2-3 роки. Важливим є якісний обробіток ґрунту з глибокою заробкою решток.

Використання протруєного насіння високої якості дозволяє захистити посіви від раннього інфікування ґрунтовими патогенами.

Під час вегетації проводять обробку фунгіцидами (тріазоли, стробілурини, бензимідазоли), орієнтуючись на прогнози розвитку хвороби.

Боротьба з бур’янами, які можуть бути резерваторами інфекції, є критично важливою для зменшення інфекційного навантаження на поле.

Використання стійких до гельмінтоспоріозу сортів та гібридів залишається найбільш ефективним і екологічним методом захисту посівів.