Екзобазидіум

Цей гриб не формує типових плодових тіл. На уражених тканинах рослин він створює гіменіальний шар, який виглядає як оксамитовий або борошнистий наліт, де утворюються базидіоспори.

Міцелій екзобазидіуму є ендофітним; він проникає в міжклітинний простір тканин рослини, викликаючи їх патологічні зміни та деформації через вплив на процеси росту.

Гриб є облігатним паразитом, що означає, що його життєдіяльність повністю залежить від живих тканин рослини-господаря, поза якими він не може існувати.

Важливою ознакою для ідентифікації є сувора спеціалізація патогена, що обмежує коло його господарів лише окремими родами рослин, зокрема рододендронами та лохиною.

Основними культурами, що страждають від екзобазидіуму, є рододендрони, азалії, лохина, брусниця та журавлина, які часто вирощуються в декоративних та сільськогосподарських цілях.

Патоген провокує виникнення небезпечних захворювань, зокрема формування листових галів, що призводить до серйозних морфологічних змін у структурі рослини.

Значні збитки спостерігаються в розплідниках, де швидке поширення спор може призвести до масового ураження саджанців та погіршення їхньої товарної якості.

У промисловому ягідництві ураження плодів та квітів веде до відчутного зниження врожайності та втрати привабливості ягід, що унеможливлює їх продаж.

На пагонах хвороба проявляється через викривлення та потовщення, що послаблює рослину і може призвести до її поступового відмирання при інтенсивному ураженні.

Найбільш активне поширення гриба припадає на весняний період, коли починається інтенсивний ріст пагонів та розпускання бруньок, за умов високої вологості.

Спори поширюються за допомогою вітру, крапель дощу та комах, осідаючи на молодих листках, де вони проростають і заражають здорові тканини рослини.

Тривале перебування вологи на поверхні листя під час дощової погоди створює сприятливі умови для швидкого інфікування великих площ посадок.

Наприкінці літа активність патогена зменшується, проте міцелій зберігається в тканинах зимуючих органів рослин до початку нового вегетаційного сезону.

Загущені посадки та відсутність належної аерації створюють локальний мікроклімат, що сприяє накопиченню інфекційного навантаження в садах.

Початкові ознаки зараження включають появу блідих плям, які поступово потовщуються та набувають рожевого або червонуватого відтінку, перетворюючись на гали.

Нижній бік уражених листків вкривається характерним білим або сіруватим нальотом — це і є спороношення гриба, через яке здійснюється подальше зараження.

При ураженні ягід спостерігається їх деформація, зміна кольору та текстури, вони стають твердими («п'яні ягоди»), що робить їх непридатними для споживання.

Листя масово скручується, деформується і передчасно опадає, що негативно впливає на процес фотосинтезу та загальний розвиток куща.

• Поява гіпертрофованих тканин (галів).
• Білий борошнистий наліт на листках.
• Викривлення молодих пагонів.
• Зміна забарвлення тканин на червонувате.
• Масове передчасне опадання листя.

Основним методом контролю є санітарна обрізка: видалення та негайне спалювання всіх уражених частин рослин для мінімізації поширення спор.

Важливим є дотримання правильної агротехніки, зокрема проріджування посадок та забезпечення гарного провітрювання, що знижує рівень вологості повітря.

Профілактичне обприскування мідьвмісними препаратами на початку весни до моменту розпускання бруньок значно зменшує ризик раннього зараження.

При значному ураженні слід використовувати системні фунгіциди, що діють проти базидіальних патогенів, дотримуючись інструкцій виробника щодо періодів обробки.

Підтримка загального здоров'я рослин за допомогою збалансованого живлення сприяє підвищенню власного імунітету кущів до впливу грибкових інфекцій.