Кущіння злаків

Рослина формує додаткові стебла, що дозволяє раціонально використовувати ресурси живлення. Повноцінне кущіння забезпечує створення високого продуктивного стеблестою.

Хоча кущіння — це природна фаза, вона є вразливим періодом для впливу грибкових захворювань, що мешкають у ґрунті. Агрономи приділяють особливу увагу стану вузла кущіння навесні.

Кількість пагонів, що утворилися в результаті кущіння, безпосередньо впливає на кількість майбутніх колосків на одиницю площі поля.

Здатність до кущіння залежить від генетичних особливостей сорту, строків сівби та наявності поживних речовин у ґрунті на ранніх етапах розвитку.

Під час кущіння рослини часто уражаються кореневими гнилями. Патогени проникають у вузол кущіння, руйнуючи тканини та порушуючи надходження вологи й поживних речовин.

Якщо коренева система пошкоджена хворобами, бокові пагони не розвиваються, або стають надто слабкими для формування нормального колоса. Це призводить до появи «порожніх» стебел.

Інфекційне виснаження вузла кущіння знижує загальну стійкість рослин до несприятливих погодних умов, зокрема до весняних посух або різких перепадів температур.

Шкодочинність полягає у зниженні густоти продуктивного стеблестою. Навіть при гарній густоті сходів, через хвороби під час кущіння, кількість продуктивних стебел може скоротитися вдвічі.

Заражені рослини в фазу кущіння часто передчасно відмирають, що звільняє місце для росту бур'янів, які конкурують за вологу та світло з культурними рослинами.

Озимі зернові починають процес кущіння восени. Це період, коли рослини повинні накопичити достатньо енергії для успішної перезимівлі.

Навесні, з настанням стабільного тепла, процес кущіння активізується. Це найважливіший етап для внесення азотних підживлень, що стимулюють розвиток пагонів.

Ярові зернові культури проходять цей етап через кілька тижнів після появи сходів. Швидкість кущіння у ярих залежить від тривалості світлового дня.

Якщо весна холодна та волога, фаза кущіння розтягується, що підвищує ризик розвитку грибкових інфекцій у ґрунті.

Завершенням фази кущіння вважається перехід рослин до виходу в трубку. Після цього моменту утворення нових пагонів у злаків практично припиняється.

Здорове кущіння супроводжується формуванням вторинної кореневої системи та кількох повноцінних бокових пагонів біля основи головного стебла.

Ознаками проблем є відставання рослин у рості, пожовтіння нижніх листків та загальна слабкість посівів при достатньому рівні добрив.

При огляді вузла кущіння можна помітити наліт або коричневі плями, що свідчать про розвиток грибкових патогенів — збудників кореневих гнилей.

Уражені рослини легко висмикуються з ґрунту, оскільки їхня коренева система частково згнила. Це явний сигнал про серйозну проблему на полі.

• Зміна забарвлення вузла кущіння на темний або бурий.
• Наявність плісняви або міцелію на нижніх частинах стебла.
• Відсутність нових пагонів при сприятливих умовах.

Основним методом контролю є протруювання насіння фунгіцидами системної дії. Це створює захисний бар'єр навколо вузла кущіння від ранніх інфекцій.

Важливо дотримуватися сівозміни, оскільки патогени кореневих гнилей накопичуються в ґрунті при постійному вирощуванні зернових на одному місці.

Оптимальна глибина посіву дозволяє сформувати потужний вузол кущіння, який краще протистоїть стресам та хворобам протягом вегетації.

Своєчасне внесення мінеральних добрив, зокрема азотних, під час кущіння підсилює регенеративну здатність рослин і їхню стійкість до патогенів.

Використання фунгіцидів для обробки посівів під час кущіння дозволяє зупинити розвиток хвороб на початкових стадіях і захистити потенціал врожаю.