Хлоротична плямистість зернових

Гриб зимує у формі грибниці та псевдотеціїв на залишках стерні, а також на насіннєвому матеріалі. Весною, за настання сприятливих умов, починається активний вихід спор, що зумовлює первинне зараження посівів.

Цикл розвитку гриба включає утворення конідій, які активно поширюються потоками повітря та краплями дощу. Протягом вегетації хвороба може давати кілька вторинних інфекцій, що посилює епіфітотію.

Розвиток патогену тісно пов'язаний із погодними умовами: помірні температури та підвищена вологість є ідеальним середовищем для проростання спор та колонізації рослинних тканин.

Біологічні особливості гриба дозволяють йому адаптуватися до різних кліматичних зон, що робить хлоротичну плямистість актуальною проблемою для багатьох регіонів вирощування зернових.

Основною культурою, що потерпає від даного захворювання, є ячмінь. Інфекція вражає всі надземні органи рослини, включаючи листя, стебла та колосся.

Процес ураження призводить до поступового руйнування хлорофілу, через що листки втрачають здатність до ефективного фотосинтезу, що безпосередньо впливає на налив зерна.

Шкідливість хвороби виражається у зниженні маси 1000 зерен, погіршенні технологічних якостей врожаю та зменшенні загальної врожайності на третину і більше у сприятливі для патогену роки.

Окрім прямої шкоди, хвороба послаблює імунну систему зернових, відкриваючи шлях для вторинних інфекцій, що додатково погіршує стан посівів.

Насіння з уражених посівів часто має знижену енергію проростання, що призводить до зрідженості посівів на наступний рік та поширення інфекції на нові площі.

Типовою ознакою хвороби є поява невеликих світло-жовтих плям, які з часом розростаються та набувають коричневого відтінку, оточеного хлоротичним ореолом.

При детальному огляді на листках часто спостерігається специфічний сітчастий візерунок, який виникає внаслідок відмирання тканин між жилками листка.

За умов високої вологості повітря на плямах формується темно-оливковий наліт, що свідчить про активне спороношення патогену.

• Пожовтіння тканини навколо некротичних плям.
• Поява характерного сітчастого малюнка.
• Швидке відмирання нижнього ярусу листя.
• Ураження колоскових лусок при епіфітотійному розвитку.

У посушливу погоду плями виглядають як сухі некротичні смуги, проте патоген залишається життєздатним і готовим до активізації при зміні вологості.

Агротехнічний контроль базується на дотриманні сівозміни, в якій зернові повертаються на поле не раніше ніж через два роки, а також на знищенні падалиці.

Якісна оранка та глибоке загортання пожнивних решток мінімізують запас інфекції в ґрунті, що значно знижує ризик раннього зараження молодих рослин.

Важливим етапом захисту є вибір стійких сортів, які здатні протистояти проникненню гриба та обмежувати розвиток міцелію всередині тканин.

Протруювання насіння системними фунгіцидами перед посівом гарантує захист від внутрішньої та зовнішньої інфекції на початкових етапах розвитку культури.

Фунгіцидна обробка посівів під час вегетації за перших ознак хвороби дозволяє зупинити розвиток епіфітотії та зберегти врожайність зерна.