Калонектрія кіотенсіс

Гриб здатний тривалий час зберігатися в ґрунті у вигляді мікросклероціїв або сапротрофного міцелію на залишках рослин. Це ускладнює повну ліквідацію збудника з уражених ділянок за допомогою стандартних методів обробітку.

Біологічно гриб характеризується високою швидкістю розмноження у вологому середовищі. Спори легко переносяться водою та інструментами, що дозволяє інфекції швидко поширюватися в межах одного господарства.

Для ідентифікації патогена на ранніх стадіях спеціалісти використовують мікроскопічний аналіз структури конідієносців. У лабораторних умовах проводиться виділення чистої культури на живильних середовищах для підтвердження видової приналежності.

Розвиток Calonectria kyotensis тісно пов'язаний з температурними показниками ґрунту та рівнем вологості. Патоген найбільш агресивний при помірних температурах, характерних для весняно-осіннього періоду.

Об'єктом ураження виступає широкий спектр культур, включаючи евкаліпти, троянди, азалії, а також хвойні породи в розсадниках. Патоген завдає значної шкоди кореневій системі, що призводить до загального пригнічення рослин.

Основна шкода полягає у руйнуванні провідних тканин кореневої шийки. Це перериває постачання поживних речовин з ґрунту, в результаті чого рослина починає в'янути навіть при достатньому поливі.

Листовий апарат також часто стає мішенню гриба. На листі утворюються некротичні плями, які згодом зливаються, викликаючи передчасний листопад і зниження продуктивності фотосинтезу.

При ураженні розсади гриб спричиняє масову загибель (чорну ніжку), що призводить до повного випадання посівів у теплицях. Втрати в розсадниках можуть сягати 50-80% від загального обсягу вирощуваного матеріалу.

Окрім прямої загибелі, рослини, що вижили, мають значно нижчі товарні характеристики, що робить їх непридатними для реалізації на ринку декоративних рослин.

Найбільша активність патогена спостерігається у весняний та осінній періоди, коли в ґрунті зберігається висока вологість. Застій води на поверхні ділянки є критичним фактором, що запускає процес зараження.

Літні епіфітотії можливі лише за умов частого випадання опадів та високої вологості повітря. Високі температури в середині літа можуть дещо уповільнити розвиток хвороби, проте не знищують мікросклероції в ґрунті.

Інфекційний цикл починається з проростання спор, що потрапили на рослину через ґрунтові частки або воду. Поширення спостерігається протягом усього сезону вегетації за наявності сприятливих умов.

Перенесення збудника на великі відстані зазвичай відбувається з інфікованим посадковим матеріалом або ґрунтом, що залишився на сільськогосподарській техніці.

У закритому ґрунті (парники, оранжереї) сезонність відсутня, оскільки стабільний мікроклімат створює ідеальні умови для постійного прогресування захворювання.

Першими ознаками є в'янення верхівки, яке спочатку з’являється у вечірні або ранкові години. Згодом в'янення стає незворотним, оскільки коріння втрачає здатність до відновлення.

При огляді кореневої системи виявляються гнильні процеси: коріння стає коричневим, слизьким і легко відділяється від кори. На стеблі в зоні контакту з ґрунтом з'являються темно-коричневі вдавлені плями.

• Хлороз листків, що виникає внаслідок дефіциту живлення.
• Поява плям на листках із вираженою темною облямівкою.
• Утворення спорового нальоту на нижній стороні листків або на стеблах.
• Відмирання бічних пагонів, що призводить до однобокості крони.

При високій вологості на уражених ділянках можна помітити міцелій гриба, що має вигляд білих або ледь помітних подушечок. Це основна ознака активної фази розвитку інфекції.

При розрізі кореневої шийки спостерігається зміна кольору деревини на бурий, що вказує на поширення гриба вглиб тканин рослини.

Основою контролю є дотримання карантину, що передбачає ретельний огляд будь-якого посадкового матеріалу перед його висадкою на постійне місце або в розсадник.

Дезінфекція інструментів, тари та робочого одягу є обов'язковою, оскільки спори гриба легко переносяться механічно між ділянками та теплицями.

Агротехнічний контроль полягає у створенні дренажних систем для запобігання перезволоженню ґрунту. Також важливо уникати занадто густих посадок, що погіршують провітрюваність.

Хімічний захист передбачає використання фунгіцидів системної дії, зокрема тих, що активні проти ооміцетів та аскоміцетів. Обробки повинні проводитися на етапі появи перших ознак хвороби.

Біологічний метод, що включає використання грибів-антагоністів, показує перспективні результати в умовах закритого ґрунту при інтегрованих системах захисту.