Агробактерія виноградна

Агробактерія виноградна (Agrobacterium vitis) — це небезпечний ґрунтовий фітопатоген, що належить до родини Rhizobiaceae. Вона є специфічним збудником бактеріального раку винограду, який завдає значної шкоди виноградарству в усьому світі.

Цей мікроорганізм володіє унікальною здатністю генетичної трансформації клітин рослини-господаря. Впроваджуючись у тканини винограду, бактерія змушує клітини безконтрольно ділитися, що призводить до формування патологічних наростів.

Патоген віддає перевагу місцям механічних пошкоджень на лозі, таких як тріщини від морозу, рани після обрізки або місця щеплення. Зараження може відбуватися протягом усього періоду вегетації, якщо є відповідні вхідні ворота.

Бактерія здатна тривалий час перебувати у ґрунті, де вона зберігається на залишках кореневої системи або в неактивному стані. Вона також часто поширюється разом із посадковим матеріалом, який виглядає зовні здоровим.

Біологічний цикл розвитку патогена тісно пов'язаний з активністю сокоруху та температурним режимом. Підвищена вологість у поєднанні з помірними температурами сприяє швидкому розмноженню бактеріальних колоній у судинній системі рослини.

Основною культурою, що вражається цим збудником, є виноград (Vitis vinifera). Хвороба поширюється на всі органи рослини, викликаючи серйозні порушення фізіологічних процесів та зниження продуктивності насаджень.

Ураження кореневої системи призводить до порушення водного та мінерального живлення, через що кущі починають відставати у рості, поступово виснажуються та з часом гинуть. Лоза стає крихкою і втрачає морозостійкість.

Значна шкода завдається виноградникам через передачу інфекції під час агротехнічних робіт. Використання нестерилізованого інструменту призводить до зараження цілих плантацій від одного хворого куща.

Рання поява симптомів на молодих саджанцях часто призводить до їх повної загибелі ще до початку плодоношення. Це вимагає проведення ретельного санітарного контролю в розплідниках.

Вплив хвороби на якість урожаю є критичним: ягоди не добирають цукристість, а грона часто засихають через припинення надходження поживних речовин через уражені ділянки стовбура.

Головною ознакою зараження є формування пухлин або галів. Спочатку вони виглядають як м'які, світлі розростання, які згодом стають твердими, темними та шорсткими на дотик.

Гали найчастіше локалізуються в місцях щеплення, на штамбі або кореневій шийці. З роками розміри пухлин можуть сягати значних об'ємів, повністю перекриваючи провідні судини деревини.

Листя на хворих кущах може передчасно жовтіти та опадати. Спостерігається пригнічений ріст молодих пагонів, вони стають тонкими, а їх деревина погано визріває перед зимовим періодом.

При розрізі пухлин можна помітити неоднорідну, губчасту структуру тканин. Внутрішня частина галів часто буває некротизованою, що свідчить про глибоке ураження внутрішніх тканин лози.

Ознаки інфекції стають особливо помітними у другій половині літа, коли після сильних дощів або перепадів температур відбувається інтенсивний ріст галів.

Специфічних методів хімічної терапії проти агробактерії виноградної не розроблено, тому основна увага приділяється профілактиці. Висока культура землеробства є найкращим засобом захисту.

• Використання виключно сертифікованого безвірусного садивного матеріалу.
• Регулярна дезінфекція секаторів та іншого садового інструменту розчинами спирту або хлорвмісними засобами.
• Захист винограду від морозів для запобігання появі морозобоїн та тріщин кори.
• Видалення та спалювання сильно уражених кущів разом із кореневою системою.
• Створення умов для гарного визрівання лози, що підвищує загальний імунітет рослини.

Важливо уникати глибокого обробітку ґрунту в зоні розміщення основних коренів, щоб не наносити механічних травм, які слугують «воротами» для проникнення патогену.

Якщо на ділянці виявлено хворобу, не рекомендується садити новий виноград на цьому ж місці протягом мінімум 3-5 років, оскільки бактерія довго зберігається у ґрунті.