Пітіум лісовий

Пітіум лісовий (Pythium sylvaticum) належить до типу Oomycota, що за своєю біологією ближче до водоростей, ніж до грибів.

Цей патоген є мешканцем ґрунту, що здатний тривалий час зберігатися у формі стійких до несприятливих умов ооспор.

У краплинно-рідинній волозі ооміцет утворює рухливі зооспори, які активно рухаються до кореневих виділень рослин-господарів.

Міцелій Pythium sylvaticum швидко проникає в тканини кореня, розкладаючи клітинні стінки та викликаючи некротичні процеси.

Виявлення виду в польових умовах без лабораторного аналізу є складним завданням, оскільки симптоматика схожа з іншими видами кореневих гнилей.

Патоген вражає велику кількість сільськогосподарських та декоративних культур, спричиняючи значні економічні збитки.

Найбільша шкода фіксується під час вирощування розсади, де збудник стає причиною так званого «чорного полегання» проростків.

У дорослих рослин інфекція призводить до гниття коренів, що суттєво обмежує поглинання поживних елементів та вологи з ґрунту.

Деревні породи в розплідниках часто втрачають життєздатність саме через пошкодження кореневої системи цим патогеном.

Поширення інфекції часто спостерігається у теплицях, де створюються ідеальні умови для розмноження ооміцетів через надмірне зволоження.

Розвиток Pythium sylvaticum найбільш інтенсивний навесні, коли ґрунт насичений вологою, а температура є помірною.

Зараження часто відбувається в фазі проростання насіння, що робить цей період найбільш критичним для профілактичних заходів.

У закритому ґрунті патоген може активно розвиватися протягом року за умови стабільно високої вологості субстрату.

Поширення збудника в господарстві часто пов'язане із використанням зараженої води з відкритих водойм або неякісного субстрату.

Активність патогена сповільнюється при підвищенні температури вище 25 градусів або при тривалому просиханні ґрунту.

Головним симптомом є раптове вилягання сіянців, при цьому коренева шийка стає бурою та розм'якшеною.

Коріння дорослих рослин виглядає темним, місцями спостерігається відмирання дрібних бічних кореневих волосків.

Надземна частина демонструє ознаки в'янення, навіть за умови достатнього поливу, що свідчить про серйозне ураження кореневої системи.

У розрізі коріння може спостерігатися побуріння внутрішніх тканин, що супроводжується гнилісним запахом через розвиток вторинної мікрофлори.

На поверхні ґрунту в місцях вогнищ ураження іноді можна помітити слабкий білуватий наліт, проте це не є обов'язковим візуальним критерієм.

Ефективний захист починається з дезінфекції посівного матеріалу та використання лише знезаражених ґрунтосумішей.

Необхідно суворо дотримуватися режиму поливу, не допускаючи надмірного зволоження, що є головним фактором ризику.

Використання біологічних засобів захисту, зокрема препаратів на основі Trichoderma, сприяє пригніченню розвитку патогена.

• Проведення профілактичних обробок спеціалізованими фунгіцидами (системної дії).
• Поліпшення аерації та дренажу в тепличних умовах.
• Видалення хворих рослин разом із грудкою землі для запобігання поширенню інфекції.

Комплексний підхід, що включає агротехнічні та хімічні методи, дозволяє мінімізувати втрати від цього небезпечного ооміцету.