Пітіум проліферум

Pythium proliferum є представником класу ооміцетів, які за своєю екологічною нішею тісно пов'язані з водним середовищем та перезволоженими ґрунтами.

Для визначення цього виду необхідні мікологічні дослідження, що базуються на вивченні морфологічних особливостей зооспорангіїв, які мають властивість проліферувати.

Цей патоген здатний зберігатися в ґрунті протягом тривалого часу у вигляді ооспор, які стійкі до несприятливих факторів зовнішнього середовища.

В умовах достатньої вологості міцелій гриба активно поширюється, проникаючи в тканини кореневої системи рослин-господарів.

Висока пластичність організму дозволяє йому виживати в різних типах субстратів, включаючи торф'яні суміші та гідропонні розчини.

Цей фітопатоген викликає широкий спектр кореневих гнилей, що призводять до значного зниження врожайності овочевих та декоративних культур.

Найбільшої шкоди зазнає розсада, яка в результаті інфікування гине на ранніх стадіях розвитку через пошкодження кореневої шийки.

Дорослі рослини при інфікуванні P. proliferum стають кволими, знижують темпи росту та втрачають здатність до продуктивного цвітіння.

В умовах закритого ґрунту поширення патогену через поливну воду може призвести до масової загибелі рослин у теплицях.

Шкодочинність патогену полягає також у тому, що він відкриває ворота для вторинних інфекцій, включаючи бактеріальні гнилі.

Активізація патогену відбувається за умов підвищеної вологості ґрунту, що часто спостерігається у весняний період або при надмірних опадах.

У закритому ґрунті сезонність менш виражена, оскільки стабільні температури створюють умови для безперервного розвитку інфекції.

Холодна та сира погода є ідеальним часом для масового ураження посівів цим видом пітіуму.

Періоди тривалого перезволоження сприяють утворенню зооспор, які швидко розповсюджуються з краплями води.

Навесні, під час висадки розсади, патоген особливо небезпечний через сприятливі умови для швидкого проникнення в слабкі корені.

Зовнішні ознаки ураження проявляються у в’яненні рослин, яке стає помітним у сонячні години, коли потреба у волозі зростає.

При викопуванні хворої рослини чітко видно відмирання кінчиків коренів, які стають коричневими або майже чорними.

Основа стебла уражених рослин часто розм’якшується, втрачає колір, стає слизькою на дотик та легко переламується.

• Пожовтіння та засихання листя
• Затримка росту та розвитку
• Згнилі та темні корені
• Повна загибель розсади

На пізніх стадіях інфекція поширюється на кореневу шийку, що призводить до швидкої загибелі всього куща.

Ефективний контроль починається з оптимізації водного режиму, що запобігає тривалому застою води навколо кореневої системи.

Використання стерилізованих субстратів та здорового насіннєвого матеріалу суттєво знижує ризик початкового зараження.

Біологічні засоби захисту на основі грибів-антагоністів Trichoderma успішно пригнічують розвиток патогену в ґрунті.

При необхідності застосовують фунгіциди системної дії, які здатні зупинити розвиток ооміцетів у кореневій зоні.

Важливою умовою є регулярна дезінфекція обладнання та ємностей у теплицях, що перериває ланцюг поширення спор.