Плазмопара пігмея

Збудник Plasmopara pygmaea належить до царства Chromista, типу Oomycota. Це облігатний паразит, який спеціалізується на ураженні рослин родини Жовтецеві, зокрема видів роду Анемона (Anemone).

Цей мікроорганізм є ооміцетом, що зумовлює специфіку його біології: він потребує крапельно-рідкої вологи для поширення та зараження нових рослин.

Біологічний цикл патогена включає безстатеве розмноження за допомогою спорангіїв, що утворюються на розгалужених спорангієносцях, та статеве розмноження з утворенням ооспор.

Ооспори є спочиваючою стадією, яка забезпечує перезимовування паразита в ґрунті або рослинних рештках та ініціює нові зараження навесні.

Патоген використовує гаусторії для проникнення в клітини господаря, через які він висмоктує поживні речовини, поступово виснажуючи рослину.

Основним господарем є представники роду Anemone. Хвороба вражає вегетативні органи — листя, черешки та стебла, що призводить до загального ослаблення рослини.

Внаслідок ураження фотосинтезуюча поверхня листків зменшується, що негативно впливає на накопичення поживних речовин у кореневищах.

Сильне ураження призводить до передчасного відмирання надземної частини, через що рослина може втратити здатність до нормального цвітіння наступного сезону.

У щільних насадженнях анемон хвороба поширюється дуже швидко, створюючи осередки зів'янення та некрозу.

Втрати від хвороби проявляються не лише в декоративному ефекті, а й у зменшенні життєздатності багаторічних насаджень на ділянці.

Хвороба активізується ранньою весною з настанням помірних температур (від +10°C до +18°C) та періодами підвищеної вологості повітря.

Оптимальні умови для зараження — наявність роси або затяжні дощі, які сприяють проростанню зооспор, що пересуваються у краплях води.

Пік поширення інфекції спостерігається під час активного росту та цвітіння анемон, коли патоген масово утворює спорангії.

У літні місяці, зі встановленням спекотної та сухої погоди, активний розвиток хвороби призупиняється, а грибоподібний організм переходить у стан ооспор.

Інфекція зберігається у ґрунті протягом тривалого часу, що робить проблему повернення хвороби актуальною для одного і того ж місця посадки.

На верхній стороні листків з'являються жовтуваті хлоротичні плями, які часто обмежені жилками, що надає їм кутастої форми.

З нижнього боку листка в місцях плям розвивається білуватий наліт, що складається з розгалужених спорангієносців паразита.

З часом уражені ділянки буріють, листя скручується і передчасно засихає, що значно погіршує зовнішній вигляд рослин.

• Поява жовтих плям на верхній частині листків.
• Світлий пухнастий наліт на звороті листка.
• Некроз тканин та деформація листової пластини.
• Засихання листя до кінця сезону.
• Пригнічення розвитку квіток.

Наліт є головною діагностичною ознакою, за якою можна відрізнити несправжню борошнисту росу від інших хвороб.

Важливим заходом є своєчасне видалення уражених частин рослин та їх знищення, щоб зменшити інфекційний фон на ділянці.

Необхідно підтримувати оптимальну щільність насаджень, щоб забезпечити гарне провітрювання, яке знижує вологість навколо листя.

Для хімічного захисту використовують фунгіциди на основі міді, металаксилу або інших системних речовин, спрямованих на боротьбу з ооміцетами.

Обробки рекомендується проводити при перших ознаках хвороби, не чекаючи масового поширення нальоту на всій площі посадки.

Дотримання сівозміни або пересадка анемон на нові ділянки допомагає уникнути повторного зараження через ооспори, що залишилися в ґрунті.