Фітофтороз

Збудником цієї хвороби є Phytophthora infestans — псевдогриб з групи ооміцетів. Цей мікроорганізм належить до родини Peronosporaceae і є одним із найагресивніших патогенів у світі.

Біологічно фітофтора відрізняється від справжніх грибів своєю клітинною стінкою, яка складається переважно з целюлози, а не з хітину. Це зумовлює специфіку дії певних фунгіцидів.

Життєвий цикл збудника включає стадії утворення зооспор, які здатні пересуватися у водному середовищі за допомогою джгутиків, забезпечуючи швидке поширення на великі відстані.

Зимує патоген переважно у вигляді ооспор у ґрунті або грибниці у заражених бульбах картоплі, які залишаються після збору врожаю або використовуються як насіннєвий матеріал.

Систематичне вивчення Phytophthora infestans дозволило виявити різні раси патогена, що постійно еволюціонують, ускладнюючи селекцію стійких сортів сільськогосподарських культур.

Фітофтороз вражає представників родини пасльонових. Найбільші збитки фіксуються на полях картоплі та томатів, де в сприятливі роки втрати можуть сягати 70–100% урожаю.

Патоген атакує всі надземні частини рослин: листя, черешки, стебла, квітки та плоди. Це призводить до повної зупинки фотосинтезу та передчасного відмирання рослини.

Пошкодження бульб картоплі відбувається під час росту в ґрунті через контакт із зараженим бадиллям або спорами, що вимиваються дощами у верхній шар землі.

Плоди томатів уражуються переважно в період дозрівання. Вони швидко втрачають товарні якості, чорніють і стають непридатними для вживання чи переробки.

Економічні втрати від фітофторозу включають не тільки прямий недобір врожаю, але й значні витрати на закупівлю фунгіцидів та проведення численних обробок протягом сезону.

Первинні вогнища інфекції з'являються навесні, коли температура повітря стабілізується вище 10–12 градусів Цельсія, а рівень вологості стає достатнім для проростання спор.

Розвитку хвороби сприяє наявність краплинної вологи на листках. Тумани, роси та затяжні дощі створюють ідеальне середовище для проростання зооспор і зараження тканин.

Літній період з чергуванням спекотних днів та холодних ночей із рясними росами є критичним для масового поширення фітофторозу на площах посадок.

Швидкість циклу розвитку патогена влітку становить лише кілька діб, що дозволяє інфекції охопити цілі поля за дуже короткий проміжок часу.

Наприкінці сезону при зниженні температури та підвищенні вологості ґрунту активується зараження бульб, що готує основу для збереження інфекції на наступний рік.

Початкові ознаки фітофторозу на листі — це невеликі блідо-зелені або жовтуваті плями, які згодом темнішають, стаючи бурими або темно-коричневими.

На межі здорової та хворої тканин з нижнього боку листка при підвищеній вологості чітко видно слабкий білуватий наліт спороношення патогена.

На стеблах хвороба проявляється у формі темно-бурих подовжених смуг, які при сильному ураженні спричиняють ламкість стебел та їх швидке засихання.

Уражені плоди томатів стають твердими, з темними розмитими плямами, що швидко поширюються по поверхні, призводячи до повного згнивання внутрішніх тканин.

• Поява бурих плям на листі.
• Білий наліт з нижнього боку листка.
• Темні смуги на стеблах.
• Гниття плодів та бульб.

Профілактичний підхід включає висаджування лише здорового, сертифікованого насіннєвого матеріалу та дотримання просторової ізоляції між різними культурами родини пасльонових.

Використання фунгіцидів є обов'язковим елементом захисту. Необхідно чергувати препарати з різними механізмами дії для запобігання виникненню резистентності у патогена.

Агротехнічні заходи передбачають підгортання картоплі для створення захисного шару ґрунту над бульбами, що знижує ризик їх зараження спорами з поверхні.

Своєчасне знищення бур'янів та видалення з поля рослинних решток, які можуть бути носіями спор, є критично важливим для зменшення інфекційного навантаження.

У разі виявлення перших ознак хвороби необхідно негайно провести обробку системними фунгіцидами, що здатні зупинити розвиток міцелію всередині тканин рослини.