Пероноспороз гороху

Пероноспороз гороху, що викликається ооміцетом Peronospora viciae, є одним із найпоширеніших захворювань бобових культур, що призводить до значних економічних збитків.

Цей патоген є облігатним паразитом, що означає повну залежність розвитку гриба від живих тканин рослини-господаря на більшості етапів його життєвого циклу.

Збудник зберігається у ґрунті у формі ооспор, які володіють високою стійкістю до несприятливих зовнішніх умов, зберігаючи інфекційну здатність протягом декількох років.

Поширення хвороби відбувається за допомогою зооспор, що пересуваються у краплинній волозі, та конідій, які легко переносяться потоками повітря на великі відстані.

Оптимальними умовами для інфікування є поєднання температурного режиму в межах +12...+18 °C та високої відносної вологості повітря, що сприяє швидкому проростанню спор.

Хвороба уражає усі вегетативні органи рослини, викликаючи системне зараження, яке призводить до пригнічення фізіологічних процесів та зниження врожайності.

При сильному ураженні спостерігається інтенсивне відмирання листкової поверхні, що критично зменшує накопичення органічних речовин, необхідних для формування бобів.

Насіння, отримане від хворих рослин, часто стає щуплим та втрачає схожість, а також може виступати джерелом поширення інфекції на наступні сезони.

Недобір урожаю при несприятливих для рослини умовах може складати до третини від потенційної продуктивності сорту, що робить проблему пероноспорозу актуальною для фермерів.

Окрім прямої втрати ваги зерна, знижуються і його якісні показники, такі як вміст білка та енергія проростання при використанні в якості посівного матеріалу.

Первинні симптоми ураження проявляються на верхньому боці листків у вигляді жовтуватих або світло-зелених плям із дещо розмитими контурами, що згодом буріють.

З тильного боку листка в місці плями утворюється характерний наліт брудно-сірого або фіолетового кольору, що є масою спороношення патогену.

У разі інтенсивного розвитку хвороби листки деформуються, скручуються та швидко засихають, що призводить до оголення нижньої частини стебла рослини.

На молодих верхівках пагонів ураження може виглядати як загальна хлоротичність тканин, при цьому самі пагони зупиняються у рості і можуть викривлятися.

• Світло-жовті плями на верхній поверхні листової пластинки.
• Сіро-фіолетовий наліт на нижній стороні листка.
• Передчасне відмирання нижнього ярусу листя.
• Затримка росту та деформація молодих пагонів.

Дотримання сівозміни з поверненням гороху на поле не раніше ніж через чотири-п'ять років є основним агротехнічним заходом для зменшення інфекційного навантаження.

Використання високоякісного насіннєвого матеріалу, очищеного від домішок та протруєного спеціалізованими фунгіцидами, суттєво знижує ризик раннього зараження посівів.

Вирощування стійких сортів, які володіють генетичним захистом проти основних рас збудника, є найбільш ефективним способом вирішення проблеми без застосування хімікатів.

Збалансоване внесення добрив, особливо фосфорно-калійних, підвищує загальний імунітет рослин і сприяє їх швидшому розвитку в критичні фази вегетації.

Застосування фунгіцидів на основі діючих речовин класу феніламідів або стробілуринів дозволяє зупинити поширення патогену при появі перших вогнищ ураження на полі.