Пероноспороз цибулі

Збудником захворювання є Peronospora destructor — облігатний паразит, що належить до класу ооміцетів. Цей фітопатоген спеціалізується на ураженні рослин родини цибулевих, використовуючи їхні тканини як джерело живлення.

Міцелій гриба розвивається в міжклітинному просторі тканин листка. У період спороношення він виходить на поверхню через продихи, утворюючи характерний наліт, який складається з розгалужених спорангієносців.

Систематично це організм, який раніше відносили до грибів, проте зараз його виділяють до групи хромістів. Його життєздатність залежить від наявності живого господаря або стійких зимуючих спор — ооспор.

Ооспори патогена здатні витримувати несприятливі умови довкілля в ґрунті протягом кількох років, що робить боротьбу з хворобою в сівозмінах досить складною.

Гриб має високу пластичність і здатність до швидкого розмноження за допомогою спорангіїв, які переносяться вітром на великі відстані, забезпечуючи масове ураження посівів.

Хвороба вражає всі види цибулі (ріпчасту, шалот, порей, батун) та часник. Найбільшої шкоди завдає в умовах вологого літа, коли інфекція поширюється з величезною швидкістю.

Через руйнування фотосинтезуючої поверхні листя рослина припиняє ріст цибулини. В результаті врожайність падає, цибулини стають дрібними, мають низьку якість і схильні до гниття під час зберігання.

Ураження насінників цибулі призводить до повної втрати насіння. Стрілки стають ламкими, а суцвіття не розвиваються, що завдає збитків насінницьким підприємствам.

Висока шкідливість проявляється також у послабленні рослин, що відкриває шлях для вторинних інфекцій, таких як бактеріоз, які остаточно знищують товарний вигляд продукції.

У фермерських господарствах недотримання правил захисту призводить до того, що поля стають осередками інфекції, які можуть знищити врожай на всій площі за короткий проміжок часу.

Перші ознаки хвороби з'являються навесні при встановленні помірних температур (12–15°C) та підвищеної вологості. Патоген прокидається разом із початком активного росту цибулі.

Епіфітотійний розвиток спостерігається у червні-липні під час дощів та ранкових туманів. Краплі вологи на листі є необхідною умовою для проростання зооспор та проникнення гриба в тканини.

Найбільша небезпека виникає при чергуванні теплих днів з прохолодними ночами, коли випадає рясна роса. В таких умовах швидкість утворення нових поколінь спор суттєво зростає.

Поширення збудника може відбуватися як первинне зараження через хворий посадковий матеріал (цибулю-сіянку), так і вторинне — шляхом розльоту спор з хворих рослин на здорові.

Посушливі періоди гальмують хворобу, але не вбивають патоген, який чекає на наступну хвилю вологи, щоб продовжити свій цикл розмноження та поширення.

Початкова стадія виявляється у вигляді жовтуватих плям на листі, які мають дещо розмиті краї. Поступово площа плям збільшується, охоплюючи все перо.

Вранці на місці плям з'являється сіро-фіолетовий наліт. Це масове скупчення спорангіїв, яке легко помітити, якщо оглянути поле на світанку.

З часом уражені ділянки пера засихають, стають ламкими та набувають бурого кольору. Рослина виглядає хворою, листя скручується і передчасно лягає.

При ураженні насінників стрелки в місцях розвитку хвороби стають кривими, можуть переламуватися під власною вагою, що призводить до загибелі майбутнього насіння.

• Зміна забарвлення пера на хлоротичне;
• Поява специфічного фіолетового нальоту;
• Відмирання верхівок листя;
• Масове вилягання посівів;
• Повна зупинка росту цибулини.

Основним методом є використання здорового посадкового матеріалу. Перед посадкою рекомендується прогрівання цибулі протягом декількох діб при температурі 35–40°C.

Дотримання сівозміни є критично важливим. Повернення культури на те саме місце можливе лише через 3–4 роки, щоб уникнути накопичення ооспор у ґрунті.

Агротехнічний контроль передбачає видалення бур'янів, що можуть бути резерваторами інфекції, та забезпечення оптимальної густоти насаджень для гарної циркуляції повітря.

Застосування фунгіцидів є обов'язковим при загрозі розвитку хвороби. Використовують системні та контактні препарати на основі діючих речовин, що блокують розвиток міцелію.

Після збирання врожаю необхідно ретельно прибрати всі рослинні рештки, оскільки вони є головним джерелом інфекції для наступного сезону.