Ячмінь є однією з найважливіших сільськогосподарських культур у світовому рослинництві, займаючи близько 72 мільйонів гектарів посівних площ і забезпечуючи валовий збір до 158 мільйонів тонн при середній врожайності близько 22 центнерів з гектара. Україна посідає значне місце у світовому виробництві ячменю, забезпечуючи близько 8% загального обсягу, поступаючись лише Росії. Однак за рівнем урожайності українські показники (2,5 т/га) значно нижчі, ніж у країнах Західної Європи, де врожайність сягає або перевищує 6 т/га. Важливим напрямком є селекція ярого ячменю з урахуванням його характеристик, стійкості до хвороб і кліматичних умов, а також призначення сортів — пивоварного, цінного та фуражного.
Сучасна селекція ячменю спрямована на створення сортів із високою врожайністю, які ефективно реагують на інтенсивні технології вирощування, включаючи підвищені дози мінеральних добрив. Особливу увагу приділяється адаптації сортів до різних ґрунтово-кліматичних умов: посухостійкість та жаростійкість для південних регіонів України, холодостійкість для північних районів, стійкість до кислих і засолених ґрунтів. Також важлива здатність сортів добре розвиватися на органічно багатих осушених торфовищах.
Пивоварний ячмінь потребує особливих якісних характеристик зерна, які впливають на вихід і якість пива. Ключовим показником є екстрактивність — кількість сухих речовин, що переходять у розчин під дією ферментів солодової витяжки, головним чином крохмалю. Зерно має бути однорідним, швидко проростати з високою схожістю (не менше 95%), щоб уникнути ураження пліснявими грибами, що негативно позначається на якості пива. Оптимальні показники для пивоварних сортів включають екстрактивність 79–82%, вміст крохмалю 62–68%, білка не більше 9–11%, вологість зерна до 14–15%, масу 1000 зерен 45–50 г і натуру 650–730 г/л. Ці сорти вимогливі до родючості ґрунту, віддаючи перевагу чорноземам та структурним ґрунтам, і погано ростуть на кислих, солонцюватих, заболочених і погано дренованих землях.
