Родителева, В'язниківська, Добросельська, Горбатовська, Избилецька
Дуже стародавній сорт, широко поширений в Росії. Походження його губиться далеко у віках історії, і вже навряд чи можливо відновити його з великою точністю. Є версія, що в XVI ст. її принесли із собою з південних країн мандрівні монахи, і вона акліматизувалася та поширилася на землях Володимирської та прилеглих до неї губерній. За багатовіковий період її розмножували не тільки відводками, але й насінням — звідси велика різноманітність форм, і в даний час Володимирська вишня представляє собою зібрання клонів і сіянців з усіма їх позитивними та негативними ознаками і властивостями. Володимирська вишня включена до Державного реєстру по Північно-Західному, Центральному, Волго-В'ятському, Центрально-Чорноземному та Середньоволзькому регіонах; районізована з 1947 р.
Це типова кущова вишня. Корнесобственні рослини утворюють багатостовбурні кущі висотою 2,5-5,0 м і більше. У щепленій формі вона формує одноштамбові дерева. Штамб та скелетні гілки мають попелясто-сіре забарвлення, кора шелушащася, з поздовжніми тріщинами. Крона округла, з віком розкидиста, плакуча, всередині слабо облистнена; скелетні гілки піднімаються, відходять від штамба під кутом 50-60°. Однорічні пагони жовтувато-коричневі, із нальотом сріблястого кольору ближче до основи, пониклі. Вегетативні бруньки конічні, дрібні, відхиляються від пагона, генеративні — овальні. Характерною ознакою листків є складеність «човником» вздовж головної жилки. Вони середнього розміру — 83 х 39 мм, матові, видовжено-овальні або видовжено-яйцеподібні з поступово загостреним верхом і слабо загостреною основою; краї листової пластинки із двоякотупопильчастою зазубренністю; черешок 12 мм, середньої товщини, зі значною антоціановою пігментацією; залізячки по 1-3, розташовуються на черешку біля основи листової пластинки, рідше — на її основі, дрібні, темно-червоні. Квітки до 5-7 в одному суцвітті, середнього розміру — 28 мм, блюдцеподібні, із широкоовальною та злегка розщепленою верхівкою, що прилягають пелюстками; рильце маточки знаходиться на рівні пиляків, довжина стовпчика 8 мм, ниток тичинок 5-6 мм; чашечка келихоподібна, з антоціановим забарвленням на сонячній стороні; квітконіжка 18-23 мм, з антоціановим нальотом. Плодоносить за типом кущових вишень — більше 80% плодів розташоване на однорічних гілках.
Плід від дрібних (12,1 х 13,7 х 12,5 мм) до середніх (16 х 20 х 17,5 мм) розмірів, масою від 2,5 до 3,4 г, плоскоокруглі, злегка стиснуті з боку черевного шва, з округлою верхівкою та дрібною, тісною воронкою; черевний шов мало помітний. Шкірка чорно-червона, вкрита численними сірими цяточками, м'якоть темно-червона, щільна, волокниста, соковита, дуже гарного кисловато-солодкого, гармонійного смаку; сік густий, темно-вишневий. М'якоть містить у північних умовах вирощування (Санкт-Петербург): сухих речовин — 16,4%, цукрів — 10,9%, вільних кислот — 1,7%, аскорбінової кислоти — 26,6 мг на 100 г сирої маси; в умовах Краснодарського краю (Майкоп): сухих речовин — 18,5%, цукрів — 11,46%, вільних кислот — 0,67%, аскорбінової кислоти — 4,6 мг/100г. Кісточка легко відділяється, масою 0,3 г, від загальної маси плоду становить 8,3%, коричнева, 10 х 8 х 7 мм, від широкоовальної до яйцеподібної. Плодоніжка 29-45 мм, тонка, при повному дозріванні плодів відділяється дуже легко, із сухим відривом.
Прищеплені рослини вступають у плодоношення на 2-3 рік після посадки. За термінами цвітіння та плодоношення відноситься до групи середніх, від початку цвітіння до початку дозрівання проходить 60 днів. У середній смузі Росії плоди дозрівають в середині липня. Плоди дозрівають не одночасно, запізнення зі збором урожаю може призвести до їх осипання. Сорт самобезплідний. Найкращими запилювачами можуть бути Аморель рожевий, Васильківська, Гриот московський, Лотова, Любська, Плодоносна Мічуріна, Растунья, Тургенівка, Ширпотреб чорна. Зимостійкість дерева хороша, однак генеративні бруньки можуть у значній мірі пошкоджуватися низькими зимовими температурами, що часто є причиною низьких врожаїв і заважає просуванню сорту в північні райони середньої смуги Росії. Спостереження свідчать, що підмерзання генеративних бруньок за 10 років в умовах Ленінградської області склало в середньому 1,1 бала (по роках від 1 до 3 балів). Урожайність дуже різниться залежно від району вирощування, погодних умов перезимівлі, і загалом характеризується від помірної до гарної. У середній смузі Росії в сприятливі роки (в період повного плодоношення рослин) урожай може становити до 20-25 кг плодів з дерева, в північних широтах (Ленінградська обл.) у віці 10 років дає тільки до 5 кг.
Плоди Володимирської вишні характеризуються чудовими смаковими якостями, мають універсальне призначення, придатні для виробництва високоякісних продуктів переробки: варення, компотів, сухофруктів та швидкого заморожування. Сорт використовують для широких промислових посадок в середній смузі Росії та любительського садівництва. Необхідний відбір високоврожайних клонів з кращими біолого-господарськими показниками. Для більш північних широт і південної зони плодоводства представляє обмежений інтерес.
Переваги: високоякісні плоди універсального використання.
Недоліки: знижена морозостійкість генеративних бруньок, ураження грибковими хворобами — коккомікозом і моніліозом.
