Тимофіївка лучна – багаторічна злакова культура з розлогою кущовою структурою та мичкуватою кореневою системою, переважно розташованою у верхніх шарах ґрунту (30–50 см). Кущ прямостоячий, висотою 100–120 см, листки ніжні, сірувато-зеленого відтінку, шорсткі. Суцвіття мають циліндричну форму, насіння яйцеподібне, розміром 1,5–2 мм завдовжки та 0,5–1 мм завширшки, забарвлення – сірувато-сріблясте. В одному кілограмі міститься близько 2300 тисяч насінин, а вага 1000 насінин становить приблизно 0,42 г.
Кормові властивості тимофіївки високі: у 100 кг зеленої маси злаку міститься 21–25 кормових одиниць, при сіні – 3–5 кг перетравного протеїну та 49–50 кормових одиниць. Листки складають 50–65 % загальної маси трави. Урожайність коливається від 60 до 100 центнерів на гектар. Культура швидко розвивається навесні, але вважається пізньостиглою; у луках вона може залишатися протягом шести років і більше, добре відновлюючись після випасу та скошування.
Тимофіївка відрізняється високою морозостійкістю та гарною адаптацією до помірно вологих ґрунтів. Вона надає перевагу глинистим, вологим ґрунтам, але може рости на піщаних, якщо вони не надто сухі. Культура переносить затоплення до 30 днів, погано реагує на тривалу посуху та затінення. Вегетативний ріст починається при температурі 5–6 °C, а проростання насінин – при 1–2 °C. Для максимальної продуктивності рекомендується скошувати в кінці колосіння до початку цвітіння; при використанні на пасовищах можливі 3–4 цикли на рік, а на сінокосах – два укоси.
Тимофіївка широко застосовується як корм для великої рогатої худоби та коней, а також у сумішах насіння для газонів. Норма висіву становить 10–12 кг/га (або 100–120 г/сотку) при чистому посіві; при змішаному вирощуванні з бобовими норма знижується до 7–10 кг/га. Після скошування можна вносити фосфорні та калійні добрива для покращення перезимівлі, однак азотні не потрібні.
