Люцерна, відома також як Флора, є багаторічною трав’янистою рослиною з родини бобових, що володіє високими кормовими та медоносними властивостями. Її дрібнозернисті насіння гірчично-жовтого кольору нагадують кунжут і можуть використовуватися як спеція завдяки гіркуватому присмаку. Люцерна легко проростає, даючи м’які паростки з горіховим смаком, що розширює можливості її застосування.
Ця рослина широко використовується в сільському господарстві як кормова культура для отримання зеленого корму, сіна та силосу. Люцерна відзначається високою поживністю: в одному кілограмі сіна міститься значна кількість протеїну і кормових одиниць, а також вітаміни А, С, РР, Е, кальцій і фосфор. Завдяки симбіозу з азотфіксуючими бактеріями, люцерна накопичує азот з атмосфери, збагачуючи ґрунт і покращуючи його структуру. Її потужна коренева система сприяє підвищенню водо- та повітропроникності ґрунту, знижує кислотність і сприяє накопиченню гумусу.
Люцерна стійка до посухи, морозів і різних захворювань, що робить її невибагливою у догляді культурою. Вона слугує ефективним фітосанітарним засобом, очищаючи поля від бур’янів і покращуючи умови для ґрунтових мікроорганізмів та черв’яків. Посів насіння рекомендується проводити навесні на глибину 2-4 см залежно від вологості ґрунту, з нормою висіву 15-20 кг на гектар. Урожайність люцерни висока: зелена маса може досягати 450-750 центнерів з гектара, а при зрошенні — до 120 тонн, що робить її цінним ресурсом для тваринництва та агровиробництва.
