Люцерна посівна — багаторічна трав’яниста рослина з родини бобових, що володіє високою кормовою цінністю та значною продуктивністю. Стебла люцерни прямостоячі, чотиригранні, досягають висоти від 30 до 90 см, густо облистяні. За вегетаційний період вона здатна відростати 3-4 рази, забезпечуючи ніжний і поживний корм. Зелена маса та сіно люцерни багаті білком, вітамінами та мінеральними речовинами, що робить її незамінною для вирощування на зелений корм, сіно та силос. Урожайність зеленої маси може досягати 400-600 ц/га, а сіна — 50-120 ц/га і більше. Завдяки своїм властивостям люцерна також є прекрасним медоносом, при сприятливих умовах забезпечуючи до 300 кг меду з гектара в районах зрошуваного землеробства. Однією з ключових особливостей люцерни є її здатність збагачувати ґрунт азотом завдяки симбіозу з азотфіксуючими бактеріями. На 2-3-й рік життя рослини накопичують у ґрунті кількість азоту, еквівалентну вмісту в 40-60 тоннах гною, що значно підвищує родючість ґрунту та покращує його структуру. Біомаса люцерни після розкладання перетворюється на легкозасвоюване добриво, сприяє утворенню перегною, зменшує кислотність ґрунту та покращує водо- і повітропроникність. Потужна і глибока коренева система рослини сприяє накопиченню гумусу та поліпшенню умов для життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і черв’яків, що в свою чергу знижує захворюваність рослин і підвищує урожайність. Люцерна також відіграє важливу роль в агротехніці як фітосанітарна культура, стійка до різних захворювань та пошкоджень нематодами. При густому травостої вона сприяє очищенню полів від бур’янів, що покращує умови для наступних посівів бавовнику, зернових та інших культур. Дія люцерни на ґрунт і врожайність проявляється протягом кількох років, роблячи її цінним компонентом сівозмін і травосумішей.
