Сибірські

Сибірські боби – це сорт кормових бобів (Vicia faba L.), виведений методом індивідуального трикратного відбору з гетерогенної популяції К‑2083 (Німеччина). Оригінатори – Федеральний Алтайський науковий центр агробіотехнологій і Сибірський федеральний науковий центр агробіотехнологій РАН. Сорт належить до північного екотипу Minor Beck, що забезпечує стійкість до розтріскування бобів і хорошу адаптацію в помірно посушливих і зволожених умовах Західного Сибіру.

Фізичні характеристики рослин включають середньоросле будову (90–130 см), майже нерозгалужені стебла з 20‑25 міжвузлями, сірувато-зелене листя середньої довжини і довге. Цвітіння відбувається раннім‑середнім терміном; суцвіття – кисті з 3‑7 квітками. Бобі прямі, загострені у верхівці, досягають довжини 4–6 см і ширини 0,9–1,2 см, пофарбовані чорним при дозріванні та містять 3‑5 насінин. Насіння широкі еліптичної форми з бежевою оболонкою, рубчик чорного кольору; маса 1000 насінин становить близько 400 г.

Поживна цінність кормової маси висока: вміст сирого протеїну – 17,4 %, білка в зерні – 29,4 %. Урожайність сухої речовини стабільно досягає 70,5 ц/га, а зерна – 34,7 ц/га. Вегетаційний період від сходів до збирання на корм становить приблизно 55 днів, а для зерна – 91‑99 днів. Сорт демонструє середню стійкість до захворювань і шкідників, не поступаючись стандарту за сприйнятливістю.

Сибірські боби підходять як для виробництва кормової маси, так і для збору насіння, забезпечуючи високу продуктивність і поживну цінність в умовах помірно посушливих регіонів. Їх стійкість до розтріскування та хороша адаптація роблять їх кращим вибором для фермерів, які прагнуть підвищити ефективність кормових культур.