Білий гриб / Boletus edulis, або боровик (скорочено: білий) — гриб з роду Боровик. У старовину «грибами» називали головним чином їстівні гриби, найбільше це слово стосувалося до білого гриба як до найбільш цінного.
Шляпка зрілого гриба діаметром 7-30 см (іноді до 50 см), опукла, у старих грибів плоско-опукла, рідко розпростерта. Поверхня гладка або морщиниста, в суху погоду може розтріскуватися, гола, може бути тонкою ворсистою (особливо по краю), рідко волокнисто-лускатою. У вологу погоду поверхня злегка слизова, в суху матова або блискуча. Колір шкірки — від червоно-коричневого до майже білого, з віком темніє, може також бути лимонно-жовтих, помаранчевих, пурпурових тонів, часто забарвлення нерівномірне, зі світлими краями, іноді з вузькою чисто-білою або жовтуватою облямівкою. Шкірка приросла, не відділяється від м'якоті.
М'якоть міцна, соковито-м'ясиста, у старих примірників волокниста, біла у молодого гриба, злегка жовтіє з віком, не змінює колір після розрізання (надзвичайно рідко спостерігається слабка зміна забарвлення до рожевої або синьої), під темноокрашеною шкіркою може бути шар бурого або червоно-коричневого відтінку. Смак м'який, слабо виражений, запах сирої м'якоті ледь помітний, сильний приємний грибний запах з'являється при варінні і особливо при сушінні.
Ніжка 8-25 см заввишки (зазвичай до 12) і до 7 см товщиною (рідко 10 і більше), масивна, бочкоподібна або булавоподібна, з віком витягується і може ставати циліндричною, розширеною або звуженою посередині, основа часто залишається потовщеною. Поверхня білувата, коричнева, іноді червонувата, може мати той самий відтінок, що й шляпка, але більш світлий. Вкрита сіточкою з білих або більш світлих прожилок. Сіточка зазвичай у верхній частині ніжки, але може спускатися до основи, значно рідше вона відсутня або слабо виражена.
Трубчастий шар з глибокою западиною біля ніжки, легко відділяється від м'якоті шляпки, світлий, у молодих грибів білий, пізніше жовтіє, потім набуває оливково-зеленого кольору, дуже рідко в молодому віці буває з рожево-червоним відтінком. Трубочки довжиною 1-4 см, пори дрібні, округлі.
Віддає перевагу лісам з моховим і лишайниковим покривом, з віком дерев більше 50 років, але в сосняках найбільші врожаї спостерігаються при віці лісу 20-25 років.
Оптимальна температура плодоношення в липні та серпні 15-18 °C, у вересні 8-10 °C. Великі перепади денної і нічної температури і велика кількість опадів перешкоджають розвитку плодових тіл. Оптимальними метеорологічними умовами масової появи білого гриба вважаються короткочасні грози і теплі ночі з туманом.
Росте на добре дренованих, але не перезволожених ґрунтах — піщаних, супіщаних і глинистих, на торф'яниках і болотних ґрунтах зустрічається рідко.
Вважається світлолюбним видом, але в деяких лісах зустрічається в сильно затінених місцях, під густими кронами. Встановлено, що у врожайні роки кількість грибів не залежить від освітленості, а при несприятливих умовах (перезволоження ґрунту, низька добова температура) гриби з'являються переважно на відкритих, добре прогрітих ділянках.
Їстівний гриб, в країнах Східної Європи вважається одним з найкращих грибів за смаковими якостями, у народі його часто відносять до так званих «благородних грибів» і називають «царем грибів». В Англії, Америці та деяких країнах Західної Європи (Швейцарія, скандинавські країни) аж до середини XX століття збір дикорослих грибів був непопулярним і білий гриб практично не був відомий. Після Другої світової війни традиції грибної полювання та популярність білого гриба поширилися й на ці регіони.
Використовується у свіжому (вареному і смаженому), сушеному і маринованому вигляді. При сушінні гриби не темніють і набувають особливого запаху. У вигляді грибного порошку (сушений і мелений) використовується для заправки різних страв. В Італії вживається у сирому вигляді в салатах, заправлених олією, спеціями, лимонним соком з додаванням сиру пармезан. Соуси з білого гриба добре підходять до рисових і м'ясних страв.
Вирощування Білого гриба на присадибній ділянці: в затемненому місці, на площі 2,5-3 м2, заглибитися на 30 см, і наповнити поживним сумішю.
Перший шар: (вистилається на дно) опале листя, траву або кору деревини(10 см).
Другий шар: лісовий перегній або земля з-під дерев (10 см). Потім рівномірно по всій площі розсипати сухий міцелій попередньо змішаний з 1 л сухої землі.
Третій шар: рослинні залишки, як і в першому шарі, але товщиною 3 см.
Четвертий шар: городня земля(3-5 см). Після посіву зволожувати крапельним способом.
Перші гриби з'являться через 1,5-2 місяці, потім кожні 1-1,5 тижня.
У приміщеннях вирощують таким же способом, тільки висаджують у ящики. Живе грибниця до 5 років. Вирощувати можна в люое час року.
