Від заборон на експорт до обвалу цін: чому фермерам, що вирощують цибулю, потрібне більше, ніж просто закупівля буферних запасів
Фермери, які вирощують цибулю в Індії, особливо в Махараштрі, стикаються з повторюваною кризою, коли їхній урожай стає збитковим через структурні проблеми, невизначеність політики та обвали цін, попри нещодавнє підвищення закупівельних цін. Цей цикл бідності підриває їхні засоби до існування та вимагає більш комплексного підходу, ніж поточні заходи зі стабілізації ринку.
Фермери, які вирощують цибулю в Індії, особливо в штаті Махараштра, що виробляє третину від загального обсягу врожаю країни, опинилися у замкненому колі. Їхні доходи постійно страждають від нестабільності ринку та неадекватних політичних рішень. Попри нещодавнє підвищення мінімальної гарантованої закупівельної ціни (MAPP) до 1730 рупій за квінтал за схемою Фонду стабілізації цін (PSF) з попередніх 1650 рупій, фермери стверджують, що ці ціни все ще не покривають їхні виробничі витрати. Це друге підвищення за 10 днів мало на меті підтримати фермерів та створити буферні запаси, але воно не змогло вирішити глибоко вкорінені структурні проблеми сектора.
Фінансова життєздатність вирощування цибулі в Махараштрі перебуває під серйозним сумнівом. За оцінками, виробничі витрати на один кілограм цибулі становлять близько 20 рупій, до яких додається ще 5 рупій за зберігання протягом 3-5 місяців. Це доводить загальну вартість до приблизно 25 рупій за кілограм, не враховуючи при цьому витрати на обробку, сортування та втрати від псування. Однак багато фермерів змушені продавати свою цибулю за ціною лише 10-12 рупій за кілограм, зазнаючи значних збитків. Згідно з даними, середня ціна на оптових ринках (манди) у період з січня по травень 2026 року була нижчою за 15-16 рупій за кілограм порівняно з аналогічним періодом минулого року, що погіршує їхнє скрутне становище. У регіонах Махараштри з обмеженими літніми водними ресурсами, де мало альтернативних культур, фермери вкрай залежать від цибулі, що робить їх особливо вразливими до таких коливань.
Проблема поглиблюється частими змінами в політиці, що стосується експорту. Індія виробляє близько 30 мільйонів тонн цибулі на рік при внутрішньому споживанні близько 15 мільйонів тонн, що означає значний надлишок, який необхідно експортувати для стабілізації цін та захисту доходів фермерів. Однак, як зазначає Аніл Ганват, колишній президент фермерської асоціації Shetkari Sanghatana, невизначеність у політиці підірвала позиції Індії на світовому ринку. Він заявив, що «невизначеність у політиці руйнує інвестиції та довгострокове планування ланцюга поставок». Частка Індії у світовому експорті цибулі впала з майже 40% до менш ніж 5% за оцінками галузі. Наприклад, Бангладеш, на яку колись припадало 26% індійського експорту, знизила свою залежність після різкої заборони 2020 року, що призвело до збільшення внутрішнього виробництва та імпорту насіння.
Вплив цих експортних заборон відчутний. Груднева заборона 2023 року та мита, що діють до березня 2025 року, призвели до того, що експорт у 2025-2026 роках виявився майже на 39% нижчим за рівень 2022-2023 років, за словами Пушана Шарми, директора Crisil Intelligence. Ця політична невизначеність підірвала довіру Індії на ключових ринках, таких як Бангладеш та Індонезія, підштовхнувши покупців до конкуруючих експортерів. Зниження поглинання надлишків експортом призвело до надмірної пропозиції на внутрішньому ринку, що ще сильніше обвалило ціни. Колишній міністр сільського господарства Сірадж Хуссейн підкреслює, що уряд періодично вводить експортні заборони для захисту міських споживачів від різкого зростання цін, але при цьому нехтує довгостроковими інтересами фермерів.
Більше того, існуючі заходи із закупівлі буферних запасів мають обмежений вплив. Фермери в Нашіку, де знаходиться Ласалгаон, найбільший оптовий ринок цибулі в Азії, протестували проти операцій NAFED та NCCF, вимагаючи, щоб ці агентства або переглянули свою практику, або припинили діяльність. Фермери називають норми сортування непрозорими та суб'єктивними, що призводить до високого рівня відбраковування їхньої продукції. Це підкреслює необхідність фундаментальних змін у механізмах підтримки, які виходять за рамки простого підвищення закупівельних цін. Експерти закликають до стабільної та передбачуваної політики, яка дозволить міським споживачам платити ринкову ціну за цибулю, забезпечуючи при цьому фермерам справедливу компенсацію за їхню працю та інвестиції. Спроби отримати коментарі від Міністерства у справах споживачів з цього питання залишилися без відповіді. Це вказує на гостру потребу в більш уважному та стратегічному підході до проблеми, що виходить за рамки короткострокових коригувань.