У Фінляндії 77% аграрних субсидій назвали шкідливими для довкілля
Фінський звіт поставив під сумнів чинну модель підтримки сільського господарства: більшість субсидій, за оцінкою авторів, працює проти екологічних цілей країни та ЄС.
У Фінляндії розгорнулася нова дискусія про те, як держава підтримує сільське господарство і до яких екологічних наслідків це призводить. Yle повідомляє, що фонд Kalevi Sorsa Foundation, пов'язаний з опозиційною Соціал-демократичною партією, дійшов висновку: понад три чверті аграрних субсидій у країні шкодять довкіллю. У грошовому вимірі йдеться про систему підтримки приблизно на 1,9 млрд євро на рік.
Автори звіту проаналізували 17 ключових пакетів підтримки та заявили, що 13 із них тією чи іншою мірою завдають екологічної шкоди. Публікація з'явилася в момент, коли кліматична й аграрна політика у Фінляндії дедалі тісніше пов'язані із зобов'язаннями за національним законодавством і нормами ЄС. Через це висновки дослідження мають значення не лише для внутрішньої політики, а й для майбутнього курсу галузі.
За даними Yle, на сільське господарство припадає близько третини всіх викидів у Фінляндії. Саме тому, як наголошують автори звіту, у найближчі роки потрібні різкі скорочення викидів, якщо країна хоче виконати чинні цілі. На цьому тлі нинішня структура субсидій виглядає суперечливою: держава одночасно фінансує сектор і вимагає від нього швидшої екологічної адаптації.
Фонд пропонує дві конкретні зміни. Перша полягає у виведенні торфових полів із системи субсидування. Друга передбачає запровадження ціни на сільськогосподарські викиди. Обидва кроки безпосередньо зачіпають чутливі для фермерів питання витрат, структури землекористування і того, які виробничі практики держава фактично заохочує.
Експерт зі справедливого переходу Антті Ронкайнен, який підготував звіт, заявив, що сільське господарство довго і щедро підтримувалося, а тому зараз слушний момент для розмови про реформу субсидій. На його думку, напрям аграрної політики може змінитися після парламентських виборів наступного року. Таким чином суперечка про субсидії виходить далеко за межі екології і стає частиною ширшого вибору між збереженням чинної моделі підтримки та її переналаштуванням під кліматичні цілі.
Для європейського агросектору цей сюжет важливий як приклад жорсткішої перевірки ефективності держпідтримки. Якщо більшість виплат справді закріплює екологічно проблемні практики, тиск на реформу лише зростатиме. Для фермерів це означає вищі вимоги до аргументації, чому саме той чи інший інструмент підтримки має зберегтися надалі.