У бразильській річці виявили антибіотики у рибі та донних відкладах
Дослідження в штаті Сан-Паулу зафіксувало сезонне накопичення антибіотиків у воді, донних відкладах і рибі, включно із забороненим для тваринництва хлорамфеніколом.
Дослідники Центру ядерної енергетики в сільському господарстві Університету Сан-Паулу (CENA-USP) повідомили про накопичення кількох класів антибіотиків у річці Пірасікаба в штаті Сан-Паулу. Робота опублікована в Environmental Sciences Europe і охоплює аналіз води, донних відкладів та риби у дощовий і сухий сезони. Автори наголошують, що під час маловоддя концентрації зростали через менший об’єм води та сильніший ефект накопичення.
У моніторингу відстежували 12 поширених антибіотиків, зокрема тетрацикліни, фторхінолони, сульфонаміди та фенольні сполуки. Проби відбирали біля дамби Санта-Марія-да-Серра поруч із водосховищем Барра-Боніта, куди надходять потоки від очищених і побутових стоків, аквакультури, свинарства та аграрного стоку. За результатами дослідження, у воді фіксували рівні в нанограмах на літр, а в осадах — у мікрограмах на кілограм.
Одним із ключових висновків стало виявлення хлорамфеніколу в рибі lambari (Astyanax sp.), виловленій місцевими рибалками в районі Барра-Боніта. У публікації підкреслено, що цей антибіотик заборонений у тваринництві Бразилії через токсикологічні ризики. Речовину виявляли в сухий сезон на рівні десятків мікрограмів на кілограм, що посилило дискусію про можливий вплив через харчовий ланцюг.
Команда також перевіряла здатність плаваючої рослини Salvinia auriculata зменшувати забруднення. У контрольованих експериментах із міченими вуглецем-14 сполуками рослина видаляла понад 95% енрофлоксацину за кілька днів за високої біомаси, тоді як для хлорамфеніколу ефект був нижчим — близько 30–45% за довших періодів напіврозпаду. Методи візуалізації показали, що значна частина забруднювачів накопичувалася в кореневій зоні.
Водночас дослідження виявило складніший ефект: зменшення концентрації антибіотиків у воді не завжди прямо знижувало їх надходження у тканини риби. Для енрофлоксацину спостерігалося швидше виведення, тоді як хлорамфенікол демонстрував тривалу персистентність і схильність до біоакумуляції. Автори також оцінювали генотоксичні маркери та повідомили, що за хлорамфеніколу присутність Salvinia auriculata зменшувала рівні пошкодження ДНК порівняно з варіантами без рослини.
Дослідники наголошують, що фіторемедіація не є універсальним швидким рішенням: після поглинання забруднювачів біомасу потрібно безпечно вилучати та утилізувати, інакше можливий повторний викид у довкілля. Попри це, для регіонів з обмеженими ресурсами такі природні рішення розглядаються як доступний інструмент зниження забруднення у поєднанні з контролем джерел скидів та моніторингом безпечності харчових продуктів.